Глава 40

Розбудивши всіх о п'ятій годині - я наказали збиратись. Ніхто такому ранньому підйому звісно рад не був, адже вчора ми лягли досить пізно. Заселились, прийняли душ і завалились спати після довгого переліту і жари.

Я стояла перед дзеркалом в ванній кімнаті, в халаті після ранкового душу і наносила сонцезахисний крем на все тіло і побільше, бо прекрасно знала, що нас сьогодні чекає і куди ми приїхали. Не дивлячись на те, що в кожного був особистий номер в готелі, ми з Ніком ночували в одному. Між нами звісно нічого не було, просто поруч з ним я відчувала себе у безпеці. А зараз мені це було ой як потрібно.

Хтось постукав у двері.

— Відкрито, — крикнула я.

В номер ввалилась Кано. На її лиці відобразилась вся палітра емоцій коли вона побачила хлопця на моєму ліжку в моєму номері. Сонного та з розпатланим волоссям. Той помахав їй рукою.

— Навіть говорити нічого не буду, — мовила злюча вона.

— Я маю сказати дякую? — спитав сонний Нік.

— Софія, ти мене випробовуєш. Якого хріна ти розбудила мене о п’ятій ранку і сказала збиратись. При тому з твоїх слів ми поїдемо не гуляти містом, а на фронт, — лютувала вона ігноруючи питання Ніколаса.

— Ну фактично ми й не будемо гуляти містом. Ми поїдемо в Долину Царів, а це західний берег. Я вже замовила нам машину і сповістила Саті. Білети купимо на місці.

— Долину Царів?

— Звісно, побувати в Луксорі і не побувати в Долині Царів це злочин я вважаю. Понад шістдесяти гробниць фараонів. Включаючи знамениту гробницю Тутанхамона.

— Боже, я дружу з психопаткою. Але чому так рано?

— Мізками порозкинь, істеричка. Ми в Єгипті в Червні. Ти хочеш спектись на сонці? — сказав Ніколас і нарешті встав з кроваті.

Я, закінчив справи в ванній, вийшла і почала збиратись.

— Він прав, Сінді. Тим паче Долина Царів працює з шостої. Після неї заїдемо до храму Хатшепсут. Це також західний берег. І на вашому місці, хлопці й дівчата, я б поквапилась. Машина буде вже незабаром. На найспекотнішу частину дня я запланувала для нас похід в Луксорський музей та музей муміфікації. А на вечір …

— Софія, пригальмуй. Не хочу тебе ображати, але я знать не знаю хто така Хатшепсут і про твого Тутанхамона лише мельком чула. Мені це не цікаво. Я втомилась і хочу спати. Завтра складний день і я хочу хоча б сьогодні відпочити. Досі не розумію, як ти можеш залишатись настільки спокійною?

— От і добре. Давай залишимо цю язву бризкаючу на нас негативом тут.

— Нік!

— А що Нік?

— Маю вдруге погодитися з цим йолупом. Я залишаюсь.

Звісно це її право і звісно я була не в праві її змушувати кудись йти. Але чомусь так сумно стало. Мені хотілось провести цей день всім разом.

— Добре, — коротко відповіла я.

— І ти не ображаєшся?

— Ні, з чого б це. Тоді може хоча б повечеряти кудись ввечері сходимо? Відвідаємо місцевої кухні …

— От ввечері і вирішим, — сказала подруга і вийшла з номеру грюкнув дверима.

— От стерво, — сказав Нік.

— Гей!

— Та що!? Лише правда з моїх вуст.

— Збирайся вже. Де це таке бачено щоб дівчина хлопця чекала?

Нік з глухим стоном встав і пішов в душ.

— І про крем сонцезахисний не забудь! — крикнула йому я.

В руках автоматично з'явився телефон. Я всю дорогу відписувала Отилії де ми і що з нами. Вона має і сама прилетіти на суд з іншими сьогодні ввечері. А от мамі… мамі я не дзвонила й навіть не писала. Навіть тато отримав смс від мене. Вів'єн я взагалі збиралась подзвонити сьогодні й розказати де я була в Луксорі і що бачила.

Я крутила в руках свій мобільний. І все ж вирішила відправити коротке смс:

“Ми долетіли. З нами все добре”

Коли Нік вийшов з душу я була вже повністю одягнена. На мені була довга сукня з рукавом три четверті світло-оливкового кольору з льону і куча різних прикрас від сережок і браслетів і до підвіски , що висіла в мене на талії. Яскраво підфарбувала свої зелені очі чорним олівцем і прибрала своє кудряве волосся в гарний пучок випустивши декілька передніх прядочок. На ногах були сандалі з закритим носом. Легко, зручномі підходить під місцеву погоду.

— Виглядаєш як та сама цариця Хатшепсут, — сказав Нік.

— Дякую. Вона носила бороду з золота і в цілому одягалась як чоловік щоб зміцнити свою владу. Адже титул фараона мав чоловічу суть. Жінки могли бути або ренгентами ну або царицями. Але ж це не провідна роль в державі і реальна влада була в руках самого фараона.

— Чорт, це мав бути комплімент.

— Я ще на початку сказала, що робити компліменти це не твоє, — з усмішкою сказала я і поцілувала його в щоку. На ньому були білі льняні брюки і така ж сама біла льняна сорочка.

— Пішли вже. Змушувати чекати водія не гарно.

Я звісно думала, що цей день буде для мене один з найщасливіших і найясквіших в житті. Проте тепер я впевнена, що це найкращий і найщасливіший день взагалі в всьому моєму житті. Всю поїдку, всі походи по храмам і гробницях я посміхалась як дура і майже сміялась як психопатка. Не знаю чи нормально так реагувати на муміфікованих людей та їх усипальниці, але я просто була щаслива. Бачити все це через програми присвячені розкопкам і документальні фільми, зовсім не те, що відвідати в живу. Мені хотілось вибухнути від щастя і пуститись у танець. А Луксорський музей мене й взагалі добив. Побувати у всіх цих місцях ,було не просто мрією, а ціллю життя. Навіть якщо б мені подарували мільярд доларів, я була в не така щаслива як сьогодні в Луксорі поруч з хлопцем якого я кохаю.