Глава 39

Мало того, що мі любий дідусь і так встиг мені життя підпсувати, так він ще й в якийсь задрипаний суд хранителів порядку магії на мене заяву накатав. Як напевно не просто бути такою гнидотною людиною.

Не ставши поки що нічого вживати, я вирішила спочатку подзвонити Сінді. Після своєї виписки з лікарні я вже з нею спілкувалась. Дівчина була цілком здорова і навіть не зненавиділа мене після всього, що трапилось. Проте не факт, що не зробить цього після того як їй прийшов такий самий лист. А я була впевненою, що надійшов. Адже вона була фактично моїм пособником. Пішли перші гудки, через короткий відрізок часу Сінді взяла трубку. Повисло мовчання.

— Ти вже бачила лист? — спитала я.

— Тільки но дочитала, навіть не встигла вникнути в суть і тут ти дзвониш.

— І що ти думаєш з цього приводу?

— А що я маю думати, Софія? Шансу якось обійти суд нема. Ми повинні там з'явитися. А навіть якщо і був би, я більше не хочу грати в цю лотерею.

— Ти права, і я би все одно не стала піддавати тебе такій небезпеці знову. Якщо б я могла зробити все одна і тоді, я б не стала просити тебе про допомогу. Але я не могла інакше. Сінді …пробач.

— Софія, тобі ні за що вибачатись. Я сама пішла на це. Я доросла людина і я сама прийняла рішення допомогти тобі. Якщо й злитись то тільки на себе.

— Як там Тейваз?

— Він був у шоці спочатку від того, що трапилось, потім від того хто це зробив і хто тобі допомагав. Проте я все йому пояснила і мені навіть не довелось нічого доказувати. У нас в сім’ї гарні відносини і обидва мої брати сприйняли інформацію нормально. Вони мені повірили хоча й були почавлені коли діло дійшло до планів Уруза. Особливо Тей.

— Він був йому не тільки наставником та вчителем, він був йому дідом після відставки якого готувався перейняти правління кланом.

— Так, — сумно відповіла Кано. Все ж вона йому також довіряла і любила тому прекрасно розуміє як зараз почувався її брат.

— Чесно, я все ще не розумію чому він не замовив на мене кіллера. Я лишила його всього.

— Не знаю, можливо якщо б ти різко померла то інші б швидко зрозуміли звідки ноги ростуть. Піднявся б бунт. Інші звісно правди поки що не знають про нього, проте й без цього онуко—убивець їм за головного не потрібен.

— Чим він взагалі зараз зайнятий?

— Не знаю, чесно. Божеволіє вдома напевно. Я в клані відтоді не з’являлась. Я ж тепер ворог номер один для всіх. Після тебе звісно. Хоча судячи по всьому ,плете нові інтриги і надсилає позови в суд магії. Дід зовсім головою поїхав. Не хоче втрачати влади.

— Він це просто так не залишить і суд, я впевнена, всього лише початок.

— Або прикриття.

— Так. Або прикриття. Треба бути обережніше.

Сінді тяжко видихнула.

— А може легше одразу повіситись? — спитала вона.

— Ти що, і полегшити життя нашим ворогам? Не підійде.

Ми ще довго спілкувались. Нам дійсно було що обсудити. Час від часу ми розбавляли діалог жартами, проте і я, і вона знали, що це лише прикрита тривога юмором. Зрештою ми зійшлися на тому, що ввечері я надішлю зворотній лист до суду з місцем проведення. А далі вже будемо вирішувати проблеми по мірі поступовості. Після всього цього, гуляти більше не хотілось.

Через декілька днів, я позвала Ніка на ночівлю. Подивитись фільм, попліткувати і просто побути разом. Адже за останній час вдавалось нам це дуже рідко. Мені потрібно було розказати йому останні новини. Я вже знала його відповідь наперед.

— Я лечу з тобою.

— Ти з дубу рухнув? Це я тепер на сімейному навчанні за певними причинами. А ти ні! Я не знаю наскільки це затягнеться, а тобі знадобиться довідка якого біса тебе нема в школі після п'яти днів відсутності.

— Я лечу з тобою і це не обговорюється, недовідьмо.

— Ти навіть ще не знаєш куди летиш.

— То скажи мені зараз.

— Я обрала Луксор.

— Прекрасно.

— Туди летіти спочатку шість годин до Каїру, потім ще годину летіти звідти до Луксору. І це я вже мовчу про час очікування пересадки і наземний транспорт.

— Софія, це не важливо. Ти моє сонце, а сонце в Шотландії і так буває не часто. Якщо ти поїдеш без мене я зачахну і зійду з розуму від тривоги. Тобі потрібен хлопець шизик?

— Ні, він в мене вже є.

Він розсміявся і ніжно поцілував мене спочатку в губи, а потім в лоб.

— Давай дивитись фільм, — сказав він.

На ранок в мої двері стукала не на жарт розгнівана Сінді. І так вже відчайдушно, що я думала вона їх виламає до всіх чортів.

— Ти з глузду з’їхала!? Тобто ти, обрала Луксор коли була опція обрати Прагу? Ти серйозно? Скажи мені що ти жартуєш, — лютувала подруга.

— Я серйозно і я не жартую, вибач.

— Засунь свої вибачення в свою дупу. Ми їдемо в Прагу, я не збираюсь ні в який Єгипет.

— Не вийде, я вже відправила лист з відповіддю.