Глава 9. Земля з-під ніг

Глава 9. Земля з-під ніг

- Цього не може бути, це якась помилка, неможливо... - твердила Мелані, як заведена, свердлячи  поглядом натовп на тій стороні жовтої поліцейської стрічки.

Детектив терпляче чекав, коли у неї мине перший шок. Він взяв дівчину під руку і провів до холу офісу. Там зібралася більшість співробітників компанії; їх впустили на робочі місця і назад не випустили. Люди збилися в групки і тихо обговорювали те, що сталося. Кілька поліцейських допитували свідків: прибиральницю, яка знайшла труп, і двох чергових охоронців.

Містер Стівенсон простягнув Мелані поданий кимось стакан води і посадив на стілець.

- Я хочу його бачити, - сказала Мелані.

- У вас буде така можливість, але пізніше. Тіло вже відвезли. Їм зараз займається медексперт.

- Як це сталося? Коли? - хрипко спитала дівчина - сльози застрявали в горлі і заважали говорити.

- За попередніми висновками коронера - вчора вранці. Містер Монро був убитий з вогнепальної зброї в упор. І судячи з усього, він упізнав вбивцю. - Пильним поглядом детектив відмітив розширені зіниці і мимовільні дрижаки дівчини після його різкого повідомлення. - Міс Монро, ви знали, що ваш батько був учора в офісі?

Мелані заперечливо похитала головою.

- Ні. Зазвичай вихідні він проводить в своєму заміському клубі або деінде... Я не знаю... Яке це має значення?

- Найбезпосередніше. Хтось ще міг знати, що містер Монро збирався відвідати офіс в неділю?

- Я... я не знаю. Треба запитати у його секретаря.

Детектив щось швидко записав у блокноті.

Мелані обвела каламутним поглядом численних колег. Чи не хоче він сказати, що це зробив один з них?

- Ні, ні... - заторохтіла вона. - Ні... ні... ні!

Жах проникав усередину, в душі піднімалося щось страшне і первісне.

- Міс Монро, заспокойтеся.

Гудвін схвильовано схилився над нею.

Іноді в моменти великої душевної скорботи звертаєш увагу на абсолютно, здавалося б, дурні і непотрібні речі, які зазвичай пройшли б повз. Так і Мелані зараз, несвідомо рятуючись від горя, яке так раптово навалилося, спостерігала, як густі широкі брови служителя закону повільно і похмуро зійшлися на переніссі, утворивши одну суцільну лінію, що приховала яскравий блиск зелених хлоп'ячих очей. Містер Гудвін був зовсім молодий, можливо, навіть отримав свою першу справу і, ймовірно, вважав, що навмисно похмурий вигляд додасть йому віку. А це дивне кашемірове пальто бежевого кольору з потертими гудзиками йому зовсім не насувало. Де він його відкопав? Мелані захихотіла, уявивши детектива відкопуючим на задньому дворі якогось напіврозваленого будинку старе пальто.

- Міс, у вас шок. Дозвольте вас оглянути.

Якийсь чоловік (дівчина прогавила момент, коли він підійшов) доторкнувся до чола Мелані, закатав рукав її блузки і почав вимірювати тиск.

- Зі мною все добре, - відмахнулася вона, істерично сміючись.

Коли доктор закінчив, до Мелані підбігла Труді, вся в сльозах. Вона обняла її, ревно притиснувши до себе і заколисуючи, як маленьку дівчинку, поки у тої не минув нервовий напад, а замість сміху потекли сльози.

- Бідна моя, мені так шкода, - примовляла Труді.

- Чому? Чому? - Мелані схлипувала, вимагаючи відповіді.

На жаль, ніхто допомогти їй не міг.

Лікар змусив проковтнути якусь пігулку, після чого настійно рекомендував вирушати додому.

- Я відвезу її, - зголосилася Труді.

- На жаль, поки ми не допитаємо всіх співробітників "Техносіті", ніхто нікуди не піде.

Ліки почали діяти, і Мелані змогла самостійно зателефонувати Майку.

Поки вона чекала друга, Труді весь час тримала її в обіймах.

Під дією заспокійливого Мелані відсторонено розглядала оточуючих. Копи по черзі опитували всіх, починаючи з менеджерів нижчої ланки і закінчуючи заступниками. Логан Саммерс був спокійний і щось впевнено розповідав поліцейському. Містер Дженкінс безперервно озирався на всі боки, витираючи піт з чола. На обличчях більшості застигли подив і жах, викликані неймовірно зухвалим вбивством; в очах деяких, кого за життя Джон Монро ні в що не ставив, прослизало полегшення. Мелані не винуватила цих людей. Її батька важко назвати приємним, та й ворогів він мав чимало. Але хто міг ненавидіти його настільки, щоб скоїти злочин?

Віккі ридала на плечі юного копа, не приховуючи свого горя. Напевно, вона єдина щиро шкодувала про смерть боса. Завжди ефектна Стелла сьогодні виглядала пом'ятою. Зачіска була в деякому безладі. Міс Пірс постійно смикала золотистий пояс своєї сукні і озиралася навколо. Вона пильно дивилася на Мелані з Труді, поки остання з рук в руки передавала кволу дівчину прибулому Майку.

Старий "Опель" з труднощами вирулив на проїжджу частину, мало не задавивши з десяток роззяв. В останній момент Мелані на очі потрапив Александр, якого, ледь той вийшов із джипа, оточило троє поліцейських на чолі з детективом.

****

- Майк, Майк, це жахливо! Чому це сталося? Майк, кому він міг перешкодити, хто бажав його смерті? Майк... - бурмотіла Мелані весь шлях до будинку.

Перед очима стояв Александр в оточенні копів. Вона не розуміла, чому ця картина не виходить у неї з голови. Новак приїхав пізніше за всіх, чи означає це, що він якось замішаний? "Ні!" - обірвала Мелані саму себе. Вранці у нього було призначено переговори з партнерами, які сама Мелані вирішила пропустити, щоб максимально відтягнути момент зустрічі. Однак, побачивши його, усвідомила, що не зможе залишатися байдужою.

У тиші величезного будинку Майк посадив подругу на широкий диван у вітальні, а сам пішов на кухню заварювати чай. Мелані охопила апатія, вона схилила голову на підлокітник, і сльози тихо капали з її очей.

Знову втрата, знову треба когось оплакувати, знову ніби вирвали шматок серця. Так, вона любила батька, незважаючи на те, що часом ненавиділа. Але ж це її тато! А тепер і його немає. І вона залишилася зовсім одна. Ні братів, ні сестер, навіть далеких родичів немає. Що робити їй тепер у цьому порожньому великому будинку? А компанія? Що стане з "Техносіті"? Акціонери налетять, як стерв'ятники, розтягнуть на шматки, або продадуть все, що стільки років створював її батько.