Глава 5. Після балу

Глава 5. Після балу

- Стелла! Хай тобі грець!

Александр з силою штовхнув завислу на ньому жінку, так що вона, не втримавшись на височенних підборах, ледь не втратила рівновагу і врізалася п'ятою точкою в дзеркало на протилежній стіні.

- З глузду з'їхав! - обурилася Стелла.

- Більше ніколи не смій так робити! - процідив Новак, кидаючи їй накидку. - Додому доїдеш на таксі.

- У мене немає готівки.

- Тримай.

Александр засунув їй за декольте зім'яту стодоларову купюру.

- Ти не можеш мене залишити, - надула губи Пірс, але гроші забрала. Вона посміхнулася і, похитуючись від зайвої кількості випитого, зробила крок до Александра, - нечемно кидати свою дівчину.

Чоловік підійшов впритул і, взявши її за підборіддя, загрозливо вимовив:

- Краще не зли мене, Стелло. Вирушай додому.

Він упіймав таксі і посадив секретарку на заднє сидіння, назвав водієві адресу, і машина поїхала. Александр зітхнув із полегшенням. Стелла сьогодні ввечері явно перейшла межу. У понеділок він поговорить з нею і дасть останній шанс. Якщо не допоможе (а в тому, що вмовляння подіють на норовливу, він сумнівався), доведеться відмовитися від її, безсумнівно, кваліфікованих послуг і знайти когось іншого. Терпіти її нескінченні загравання він не мав жодного бажання. Дивно, невже вона до нього така небайдужа? Адже донедавна вони і думати забули один про одного. І раптом ця несподівана зустріч у ресторані, а потім згода працювати на нього. Стелла виконувала обов'язки секретаря прекрасно, її вміння та навички дійсно вражали, адже важко уявити, де і коли вона встигла їх набути. Але, за інформацією Александра, вона не потребувала додаткового заробітку, а багатих кавалерів, ласих на її яскраву зовнішність, теж мала хоч греблю гати. Що приховувало її бажання бути поруч з колишнім коханцем?

Думки про Пірс займали голову Александра, поки він їхав додому. Насправді вона йому добряче попсувала нерви, позбавивши задоволення провести залишок вечора в компанії куди більш приємній. Через невідомий йому задум підступної красуні він не мав можливості поспілкуватися з Мелані. Александр у тиші величезного салону з подивом зізнавався сам собі, як вразив його танець із цією дівчиною. Нестерпно приємно було відчувати її піддатливе, гнучке тіло, що притискалося до нього. На душі потеплішало, коли він згадав, як Мелані, долаючи страх стати посміховиськом, буквально вручила себе в його обійми. Її зашарілі від захвату танго щоки підкреслювали її боязкість, яку іноді, в рідкісні моменти, можна було розгледіти за неприступним фасадом. У танці її непомітна принадність розцвіла у всій красі. У Александра перехопило подих від її заманливості тієї миті. А потім цей погляд, спалахнулий ненавистю, коли вона побачила його зі Стеллою, видав прихований всередині неї вогонь. Тим цікавіше було домогтися відповідної реакції, пробудити таємну чуттєвість. І він, безумовно, обрав вірний шлях.

****

Мелані дякувала небесам за те, що нещодавно її автомобіль зламався і знадобився його терміновий ремонт. А вже в понеділок вранці їй зателефонували та повідомили, що вона може забрати свій "Ауді". І хоча без "коліс" бізнес-леді почувалася, мов без ніг, сьогодні ця затримка дала їй законний привід спізнитися на роботу, куди, правду кажучи, Мелані взагалі не хотіла йти. Майнула думка вдатися хворою, але батько не терпітиме прогулів, навіть якщо ти будеш при смерті. Мелані здавалося, щойно вона переступить поріг офісу, в спину їй полетять глузування і перешіптування, а від спогадів про свою шалену поведінку в гардеробі краще було піти крізь землю, ніж постати перед начальником.

Розраховуючись із майстром, дівчина ніяк не могла второпати, як так сталося, що її спокійне, в міру напружене робоче життя перетворилося на дешевий фарс, де дійовими особами були вона і чоловік, якого в іншій ситуації вона б і за кілометр не підпустила до себе? Коли вона встигла настільки втратити контроль над собою, що піддалася на провокації вертихвістки та затятого спокусника? Як вона взагалі допустила, щоб її почуття заволоділи розумом?

Під'їжджаючи до офісу, Мелані безуспішно намагалася позбутися хвилюючих питань і налаштуватися на робочий лад. Як на зло, весь шлях від вестибюля до кабінету її супроводжувала Стелла Пірс, що несла стоси якихось папок.

- Доброго ранку, - розпливлася в усмішці секретарка, побачивши Мелані. - Хоча який це ранок? Скоро вже обідня перерва.

Мелані мовчки кивнула, твердо налаштована ігнорувати все, що буде далі.

- Містер Новак кілька разів питав про вас.

- У містера Новака є мій номер.

- Маєте кепський вигляд, міс Монро, - продовжила насідати Стелла, - вибачайте за мою відвертість.

- Щось іще? - крізь зуби запитала Мелані, намагаючись, не прискорюючи кроки, якомога швидше потрапити в безпечний простір кабінету.

Нудотна люб'язність Стелли дико дратувала, а судячи з її задоволеної мармизи, вона воліла сказати не тільки про зовнішність суперниці. Боже, ну яка вона їй суперниця? Мелані подумки закотила очі і мало не спіткнулася через планку на підлозі, почувши:

- Дозвольте дати вам пораду, як жінка жінці, - Стелла підморгнула, - вихідні в товаристві уважного чоловіка - найліпший засіб для підтримання краси. - І зачинила двері кабінету шефа прямо перед носом ошелешеної міс Монро.

Яка безпринципність! Так як вона сміє повчати її! Як у неї взагалі вистачило нахабства...

Мелані обірвала сама себе, різко кинувши сумку на стіл. Думки змінили напрямок. Ні, вона нізащо не буде думати про це. Вона просто викине з голови цю мерзенну картину в гардеробі і не допустить, щоб її уява розігралася, малюючи продовження на тлі якої-небудь спальні.

Це нестерпно. Треба зосередитися на роботі. Купа накладних і рахунків на підпис та стоси супутніх документів не будуть чекати, поки вона розбереться зі своїми надуманими сердечними муками. Проза життя невблаганна. Чим раніше Мелані покінчить зі справами, тим швидше зможе забратися звідси.