Глава 6

КОСТЯНТИН

Йду під руку з Беллою до машини. Думки чомусь витають навколо графині. Навіть шкода її стало. Бо тепер її мрії про танці полетіли коту під хвіст, принаймні в парі. А соло, не знаю. Хоча...

Белла ритмічно цокає підборами поруч і раптом упівтону висловлюється.

— Як на мене, Решетник щось перегнув, стосовно цієї прими. Така вона вся прям ідеальна, що аж нудить. Так розхвалив, що просто кращої годі й шукати. Оце вигадав. Та вона метр з капелюхом, а гонору, скільки?

Мені не подобаються висловлювання моєї подруги. Я взагалі не люблю, коли людей осуджують. Я не прихильник тієї Графенко, і не в захваті від неї. Вона мене дратує своєю вдачею. Був у мене з нею один неприємний момент. Але те, що вона профі — це факт і цього навіть при нашому конфлікті заперечити не можу. Тому зараз на слова своєї супутниці змовчати теж не можу.

— Белло, годі! Я не хочу обговорювати чужі достоїнства та й судити нікого не хочу. Не маю на це права. І тобі цього робити не раджу.

Білявка різко зупиняється і, заклавши руки на грудях, пильно дивиться на мене.

— Тобто?! Костю, ти, що її захищаєш? Та її ніхто на дух не переносить. Носиться як Англійська королева... Вона ж ні з ким не дружить. Ні з ким. — наголошує Белла. — І байдуже, що вона нібито добре танцює. У нас всі чудово танцюють.

Набираю повні легені повітря. Мені це все не подобається. Голос моєї супутниці схожий на істеричний, і мене це дратує. Тому мовчки слухати пересуди не збираюся.

— Белло, припини! У мене теж друзів мало. І що? Вони мені не потрібні, бо справжніх мало, а тих, що будуть самостверджуватися за мій рахунок, я до себе близько не підпускаю. Та й сам не люблю за чийсь рахунок виїжджати. Отож, припини заздрити. Люди, в яких обмежене коло друзів, унікальні. Їм так комфортно, тож досить осуджувати. Чуже життя, це не наша справа.

— Заздрити? — ошелешено перепитує Белла. — Боярський, ти при розумі? Чи з котушок злетів? Кому заздрити, оцій зануді? Ти серйозно? Та де вона, а де я? — лютує білявка. — Я міс універ, а вона хто? Та ніхто. Подумаєш, кілька перемог... — кривиться вона.

Пильно дивлюся на неї і усвідомлюю, що я зробив помилку, зв’язавшись з цією міс. Спочатку вона здалася мені нормальною, але сьогодні вся її істинна сутність вилізла назовні. І мене це відштовхує.

— Не кілька, а всі. — різко заявляю, заглядаючи в очі своєї супутниці.

— Що усі? — кліпає роздратовано вона.

— Усі її змагання та бальні турніри разом з Решетником і навіть без нього, отримали найвищі нагороди. Тож раджу пригальмувати у своїх висловлюваннях. А перш ніж патякати що не треба, потрібно досягти того, що досяг той чи інший. А не критикувати людей просто тому, що тобі хтось не подобається.

Белла дивиться на мене наче на ворога народу. Кілька секунд мовчить, а тоді фиркає.

— Костянтине, це, що ти зараз маєш на увазі? Це ти мене зараз нездарою назвав?!

— Я такого не казав. А просто зробив зауваження за плітки та необґрунтовану критику. Терпіти цього не можу. І ти це знаєш...

— Звісно, знаю! — роздратовано фиркає Белла. — А ще очевидно, що ти щойно захищав графиню...

Видихаю і роздратовано перебиваю свою дівчину.

— Белло, я б зробив це так чи інакше, якби на її місці опинився хтось інший...

— Я тебе почула, Боярський... — невдоволено випльовує міс універ. — Ти в нас дуже правильний, виявляється. Але в даний момент ти мав підтримати мене, навіть якщо я тисячі разів була не права. А ти гримаєш на мене... Це по-якому? Мені потрібен поруч чоловік, який буде зі мною на одній хвилі. Я гадала, ти у свої двадцять два це розумієш, а ти керуєшся принципами. Мені тепер іще потрібно подумати, чи продовжувати з тобою стосунки.

Мене кожна фраза, сказана Беллою, зачіпає, не люблю критики у свою адресу, особливо якщо вона не заслужена. Тому, піддавшись емоціям, кидаюся у крайнощі.

— Не варто, однозначно продовжувати наші стосунки, Белло. Я теж так вважаю. — відповідаю на її заяву. — Тут навіть думати не варто. У нас хвилі різні, відповідно у нас різні напрямки. Щасливо залишатися. — випалюю я і, розвернувшись, відмикаю машину та сідаю за кермо.

Бачу, як Белла теж, обернувшись, повертається до дачного будинку Стелли. Можливо, вона думала, що я її наздоганятиму, але я цього робити не буду.

Завівши двигун, рушаю з місця. Краще поїду додому, ніж псуватиму собі нерви. А вони тут хай всією компанією всіх обговорюють. Я це слухати не збираюся.