18

— Що ти тут забув? — грубо спитав Серафим.

— Ну мабуть те ж саме, що й ти. Мене сюди запросили, — Вадим говорив до брата, але весь час дивився тільки на мене. 

— Я думав, що ти не любиш такі заходи. 

— Так, не люблю. Але саме сьогодні вирішив прийти і як бачу, не даремно. Бо зустрів тут таку красу. Як життя, Еріко? Давно ми не бачились, треба це виправляти.

— Все добре, — я посміхнулась, — справді, ми давно не спілкувались.

— Еріко, ти здається хотіла додому, — Серафим нещиро посміхнувся, — давай я тебе відвезу.

— Ні, зачекай, — я зупинила його, — давай справді ще трохи залишимось.

Серафим перевів важкий погляд з мене на Вадима і здається, що його злість лише збільшилась.

— Еріко, ми на хвилинку вийдемо. Чекай мене за нашим столом, — хлопець кинув на мене швидкий погляд і взявши брата під руку, вийшов із ним надвір. Мені хотілося йти за ними, але вирішила, що не варто турбувати сімейну розмову, то ж таки повернулась за стіл. Але на самоті довго бути мені, на жаль, не довелося.

— Що, залишилась сама? Як неочікувано, — Віка артистично прикрила обличчя долонею, а потім засміявшись, сіла поруч на стілець, на якому сидів Серафим. І це мене страшенно розізлило.

— Я не потребую твоєї компанії, то ж можеш йти геть. Або розважати своїх коханих тіточок.

— Всі хочуть, щоб іменинниця приділа їм увагу.

— Я хочу, щоб ти просто зникла, — я кинула на неї погляд повний огиди.

— Можеш навіть не намагатися. Серафим з тобою лише через жалість, хіба це не видно. І казочки про ваше одруження можеш навіть не розповідати.

— Дорогенька, як можна так себе принижувати, щоб бігати за колишнім? — я засміялась.

— Він мені не колишній, щоб ти знала. У нас лише тимчасові труднощі. А він тобі не казав, чому? Бо його брат свого часу поклав на мене око. Я, звичайно, була проти цього і все розповіла Серафиму. І тоді він так розізлився, що вони з Вадимом досі у напружених стосунках. Ти це мабуть уже помітила, правда?

— Твої казки мене не цікавлять, — я вдавала байдужість, але після її слів моє серце почало стукотіти частіше, — живи і далі в своїх ілюзіях.

— Ми ще побачимо, у кого ілюзії, — дівчина різко підвелась, — тільки запам‘ятай, такі як ти завжди будуть на другому місці, — Віка пішла геть, демонстративно хитаючи бедрами, а я ж втупилась в одну точку.

До цього моменту мене мало цікавила ворожнеча між Серафимом і Вадимом, вважала, що це просто якась братерська нелюбов чи просто примхи мого нареченого, але після слів Віки в голові наче почав складатися якийсь пазл. А що, як він досі її кохає і через це ненавидить брата? І мені не дозволяє з ним бачитися не тому, що хвилюється, в просто мстить йому за Віку? Тоді це все багато чого пояснює. І особливо те, що він сьогодні з‘явився тут та чому Серафим так розізлився. А я, дурепа, вирішила, що він змінився і навіть дозволила собі подумати, що може… Годі з мене цього всього на сьогодні! Не чекаючи на хлопця, я швидко пішла на вихід, бо сьогоднішній вечір перетворився на суцільний жах.

— Навіть не думай торкатися до мене! — Серафим перестрів мене на вулиці, на щастя, він був сам.

— Еріко, що знов сталося?

— Нічого. Не чіпай мене! — я сіпнула свою руку, коли він захотів взяти її, — викликаю таксі і їду додому. 

— Та заспокійся ж нарешті! І поясни, що не так!? — все ж він виявився сильнішим за мене і вмить я вже опинилась майже в його обіймах, відчуваючи, як сильно підіймаються його груди.

— Ти стався, розумієш? Спочатку привів мене сюди, хоча я цього зовсім не хотіла. Але вирішила, що заради тебе можна й потерпіти, тільки тут мене добряче облили брудом. А потім я дізнаюся справжню причину твого конфлікту з Вадимом. Знаєш, я взагалі не розумію, для чого ти погодився одружитися зі мною. Через вигоду? Здається, сім‘я Вікторії теж впливова і думаю, що вони так само зможуть допомогти тобі в роботі.

— Стій-стій-стій, чекай. Спокійно. Звідки ти дізналася про нас з Вадимом? Про це навіть наші батьки не знають.

— Твоя кохана мені розповіла. О, я впевнена, від неї ти точно нічого не приховуєш! — я не полишала спроби вирватися з його рук, але все було марно. Після вчорашнього мій емоційний стан ще був хиткий і я відчувала, що ще трохи і знову повториться моя істерика, але вже через зовсім іншу причину.

— Еріко, це якийсь абсурд. Віка не могла тобі нічого про це сказати, бо вона й близько нічого не знає. 

— Я не вірю тобі, — я похитала головою, — але не розумію, для чого ти мене використовуєш. Скажи? Я поговорю з татом і він все зробить без нашого одруження. Тільки, будь ласка, не муч мене.

— Ох…Еріко…— не сказавши більше нічого, він міцно обійняв мене, притуливши свою голову до моєї. Я спочатку дуже пручалася, але врешті сили більше не було. 

— Я ненавиджу тебе, — пробурмотіла йому в груди і по них же стукнула кулаком, але від цього хлопець лише розсміявся.

— Скільки я вже чув це від тебе. І не тільки це.

— Що? — я підвела на нього очі.

— Я вже казав тобі, що ти сьогодні гарна?

— Для чого ти це говориш? Для чого!? Тобі подобається бачити, як я злюсь? Ти отримуєш задоволення від страждань, як емоційний вампір, так?

— Ех…якби ж ти знала…

— Знала що!? — крикнула я і вхопила його обома руками за піджак, бо вже занадто розлютилася. 
Серафим сильно охопив мене за талію і поцілував. Знову. Знову різко і без попередження. Спочатку я хотіла відштовхнути його, але поцілунок був надто палким. Врешті я обмякла і повністю відключила здоровий глузд, тому почала відповідати йому. Це, здається, аж ніяк не здивувало хлопця, тому він обійняв мене сильніше, однією рукою прибираючи волосся з моєї шиї. І врешті, поцілував у ложбинку між плечем та ключицею, підіймаючись щоразу вище, поки його гаряче дихання не торкнулось мого вуха. Від цього стало дуже лоскотно і я тихо засміявшись, трохи відступила від Серафима. Ми обоє важко дихали і мені здавалося, що я чую, як б‘ється його серце. Але зі своїх рук він так і не відпустив мене.