Глава 27

Будильник задзвонив і Влада викотившись з-під руки Назара вимкнула настирний звук, який міг підняти мерця. Накинувши на себе халат, дівчина побрела на кухню готуючи сніданок. Сьогодні в неї було легко на душі. Назар спав у кімнаті. Батько був прооперований. Що могло бути краще?

Ввімкнувши кавоварку, дівчина запхала хліб в тостерницю та натисла кнопку. Незвична тиша діяла на неї, тому Влада включила телевізор, щоб здавалось, що хтось розмовляє. Мугикаючи під ніс якусь мелодію, вона швидко накривала на стіл.

По телевізору йшла якась програма про зірок. Взявши пульт, Влада підкрутила звук. Щось привернуло її увагу. Точніше не щось, а прізвище Олександровський. Вона розвернулась вслухаючись в передачу, яка досі не цікавила її, щоб переконатись, що їй причулось. Але це були зовсім не звукові галюцинації. По телевізору справді говорили про Назара.

Нахмуривши брови Влада підійшла ближче. Її серце раптом чомусь пришвидшило свій ритм. В голові почало шуміти.

“— Як саме ви познайомились?” — запитала телеведуча красиву блондинку, якої Влада раніше не бачила.

“ — Ми разом вчилися в університеті. Тоді в нас були просто дружні стосунки, але з часом ми зрозуміли, що це щось набагато серйозніше”

Лунало безліч запитань і Влада відчула, що зараз знепритомніє, якщо не сяде. Половини слів вона не розуміла, адже біль переплелись з горем в її свідомості і все було немов в тумані. Відчуваючи як по щоках течуть не контрольовані сльози вона дивилась на екран де світилися фотки Назара з цієї незнайомкою. Ось вони на гірськолижному курорті в Альпах. А тут пірнають з аквалангом. А тут вони на урочистому відкритті Каннського фестивалю, стоять усміхнені на червоній доріжці. Все перемішалось перед очима і стало зрозуміло, як божий день.

“ — На коли заплановане ваше весілля?”

“ — Точної дати не скажу, — жінка посміхнулась. — Але скажу, що це дійство планується на наступний місяць.”

“ — Дякуємо, Сніжано. Сподіваємось на запрошення.”

“ — Обов'язково.”

“ — На сьогодні у нас все. А я нагадаю що у нас в студії була талановита дизайнерка, волонтерка та обличчя модного дому Dior. А незабаром і дружина одного із найзавидніших чоловіків світу — Сніжана Родворд.”

Аж тепер Влада згадала де бачила її. Адже ця жінка рекламувала її улюблені парфуми. Відчуваючи, що повітря не вистачає, дівчина почала ловити його ротом, немов викинута на берег риба. В цей момент вона пошкодувала, що не померла при родах. Більшого болю ніж завдав їй Назар, не можливо було завдати. Спочатку він показав їй рай, а потім підніжкою скинув до пекла.

Відчувши, що хтось стоїть за спиною вона різко підняла голову. В її очах був вираз загнаного звіра і вона розуміла, що цей біль такої сили, що навіть плакати вона не може.

— Коли ти збирався мені про це сказати? — мертвим голосом запитала Влада.

— Все не так, як ти думаєш, — Назар хотів впасти на коліна та благати дати йому шанс все пояснити, але в її очах він побачив свій вирок. Для Влади слова не мали жодного значення. Вона приймала тільки вчинки. — Дай мені можливість все пояснити.

— Це кінець, — прошепотіла вона, відчуваючи як біль виломлює її з середини.

— Ні, — вилиці Назара напружились, він твердо промовив. — Я не зможу відпустити тебе. Я кохаю тебе.

— Не смій говорити мені про своє кохання, — заверещала вона мов божевільна. — Ти брудниш це поняття своєю зневагою. Я ніколи не пробачу тобі.

— Ти ж нічого не знаєш, — підвищив тон Назар. — Я не кохаю її. Вона Мій обов'язок...

— Забирайся, — цідила Влада крізь зуби. — Одного разу ти знищив мене, але я воскресла. Я сама підпустила тебе так близько, — вона впіймалась руками за голову, зігнувшись навпіл. — Що ж я накоїла?

Вона заридала немов втратила розум. Їй хотілось кричати від відчаю та безвиході. А в голові стояло єдине питання: чому? Назар підбіг до неї намагаючись притиснути до себе, але вона відштовхнула його.

— Якщо ти дозволиш все пояснити, то зрозумієш, що все не так, як ти думаєш.

— За що, Назаре? — вона не слухала його. — Я ж так кохала тебе... Йди, будь ласка...

— Владо... — він протягнув до неї руку.

— Йди! — закричала вона. — Мені боляче навіть дихати одним повітрям з тобою.

— Ми все одно будемо разом! — впевнено сказав він. — Я доведу тобі, що кохаю.

— Ми ніколи не будемо разом, — репетувала Влада остаточно збожеволівши. — Геть!

Назар взяв куртку і востаннє глянувши на дівчину вийшов за двері. Всередині все оберталось від люті. Коли він добереться до Києва, то своїми руками розірве всіх учасників цієї чортової витівки. Йому хотілось трощити все на своєму шляху. Олександровський не хотів залишати Владу в такому стані, однак потрібно було дати їй час. А ще, розв'язати свої питання.

Влада лежала клубочком на диванні відчуваючи що не має сил навіть піднятися. Цього разу вона остаточно втратила себе. Біль вивертав душу на виворіт, але очі були сухими. Її душа повільно помирала. І дівчина мріяла закрити очі та більше ніколи не просинатись. Проте реальність продовжувала завдавати удару, кружляючи в душі всіма відтінками болю і Влада більше не вірила, що коли-небудь буде щаслива.

Привіт, мої любі.

Вдячна вам за вашу підтримку та увагу. 

Стежте за автором, щоб не пропустити продовження цієї історії. 

Буду вдячна за підтримку.

З любов'ю, ваша В. Д.