Глава 24

Влада сиділа перед дзеркалом в розкішному номері готелю та розглядала своє відображення. Останні декілька штрихів і макіяж був завершений. Сьогодні в неї був неймовірний настрій в передчутті чудового вечора. Вчора вони прилетіли в Іспанію всім колективом. Потім була невеличка вечірка, де вона познайомилась з усіма кого не знала.

Дівчина піднялась розглядаючи свою чорну сукню. Вона сиділа ідеально і Влада розуміла, що Назар сьогодні втратить від неї голову. Якщо чесно, вона на це і розраховувала. Поправивши зачіску вона взяла маленький, чорний клатч та витягла телефон. Вже був час.

Зійшовши по сходах вона почула шум голосів та дзвін келихів на фоні легкої музики. Опинившись в залі вона окинула його поглядом в пошуках подруг і побачивши попрямувала туди. Вони стояли в компанії Віктора Андрійовича. Хтось сказав якийсь жарт і всі дружно розсміялись. В залі панувала невимушена атмосфера. Сьогодні ніхто не говорив про роботу, бо всі хотіли розваг. Побачивши Владу, очі Віті загорілись.

— Привіт, — вона привіталась.

— Боже, яка чудова сукня, — Катя чмокнула її в щоку.

— Чому я її не бачила? — запитала Софія.

— Я купила її в останній момент. Ви теж сьогодні неймовірні.

— Хочу шампанського, — Катя вертілась в пошуках офіціанта, та махнула йому рукою.

Всі взяли по келиху. Вітя підняв свій вгору виголошуючи тост:

— За прекрасних дам, які склали мені компанію.

Дівчата розсміялись та відпили шампанського. Вони плавно переходили від компанії до компанії розмовляючи та знайомлячись зі співробітниками. Заграла музика і молодь не роздумуючи потяглася на танцмайданчик.

Влада стояла осторонь шукаючи очима Назара, однак його не було в натовпі.

— Когось шукаєте? — прозвучав над її вухом такий рідний голос і вона відчула, як її серце пропустило удар.

— Я думала ти не прийдеш, — повернулась вона до нього обличчям.

— Хіба я міг покинути тебе одну в компанії голодних чоловіків?

— О, ти б без сумніву ревнував.

В нього на обличчі з'явилась крива посмішка.

— Дивне відчуття. Але виявляється я дуже ревнивий.

Влада закусила губу, спостерігаючи за тим, як темніють його очі. Це було дивне відчуття. Він стояв схиливши голову на бік, однак в неї було враження, що Назар вже роздягнув її поглядом.

— Прогуляємось?

— Нас можуть побачити, — підняла вона брови.

— Мені байдуже, — він впіймав її за талію притягуючи до себе. — Я не можу стояти поряд і вдавати, що ми не знайомі.

Назар вивів Владу на велику терасу з якої відкривався дивовижний вигляд на море. Подув теплий вітер, розвіявши її волосся. Назар перепелів пальці дівчини зі своїми, та повів до сходинок, які вели на пляж.

— Куди ми йдемо?

— В нас буде своя вечірка, — загадково посміхнувся Назар.

Нічого не розуміючи Влада пленталась за ним. Каблуки застрягали в піску і він розвернувся та підкинувши її на руках поніс в напрямку моря.

Влада побачила світло ліхтарів, яке освітило маленький столик накритий на двох персон.

— Що це? — здивувалась вона.

— Романтична вечеря, кохана, — він поставив її на ноги та відсунув стілець.

— Ніколи не думала що ти такий романтик, — вона з любов'ю дивилась на неймовірно красивого чоловіка, свого боса та не вірила, що він належить їй.

— Ти розбудила в мені цю рису, — наливши в келихи шампанського він протягнув один їй, — За нас.

— За нас, — відповіла дівчина відчуваючи поряд з ним таку шалену ніжність, що здавалось вона розчиняється в ньому...губить себе в його очах...забуває про все поряд з ним.

Назар забрав в неї з рук келих та підсунувшись ближче поцілував. В його дотиках була якась дивна печаль, Влада відчувала, що його щось турбує. Він судомно притяг її собі на коліна, так немов боявся, що вона зникне. В його очах, які з кожною секундою темніли від пристрасті з'явився розпач, якась незрозуміла безвихідь. Чи можливо це була гра її уяви? Все ж таки Влада відчувала, що щось трапилось, тільки боялась запитати. Точніше боялась почути відповідь.

— Я кохаю тебе, крихітко, — шепотіли його губи, немов в безпам'ятстві. — І нікому не дозволю забрати тебе в мене.

— Я ніколи не покину тебе, — їй на очі навертались сльози щастя від його слів. Вона божеволіла від його кохання і вона кохала його немов божевільна.

Стискаючи його шию руками Влада відчувала, як напружуються соски під його збуджувальними руками. Вона віддавала себе повністю, бажаючи відчути його в собі. Пристрасть, яка спалахувала наче іскра, доводила їх до втрати реальності, шукаючи розрядки. І обоє не могли більше чекати.

Назар підсунув її коротку сукню та посадив на себе верхи. Він був збуджений до межі відчуваючи, що збожеволіє, якщо не візьме її просто зараз. Влада не була проти. Вона не поступалась йому в пристрасті. Навпаки. Все тіло горіло від його дотиків. Обійми Назара здавались їй воротами раю і дівчина не могла відмовитись від насолоди яку міг дати тільки він.

Саме тут, на цьому пляжі він поцілував її вперше. Тут вона спробувала на смак весь спектр сексуальної насолоди й не було нічого дивного в тому, що не хотіла зупиняти його. Влада кохала Назара до божевілля. Кохала до запаморочення і розуміння того, що він кохає її так само безрозсудно вселяло в серце надію, що вона в безпеці поряд з ним.

Її голова впала йому на плечі. Дівчина тяжко дихала відчуваючи, як шалено б'ється під сорочкою його серце. Назар ще міцніше притис Владу до себе. Він гладив її волосся, спину, вдихав запах її парфуму, розуміючи, що вона стала для нього всесвітом. Сенсом життя. І вперше в житті чоловік зрозумів, що хоче від неї дітей. Хоче просинатись поряд кожен ранок. Хоче вести побут та бути ідеальним чоловіком для неї. Хоче бачити, як на її обличчі з'являтимуться зморшки і міцно стискати її руку, несучи кохання через роки. До сьогоднішнього дня Назар не уявляв, що існують такі бажання. Він чесно не усвідомлював, як можна хотіти належати одній людині, бажаючи, щоб вона належала тобі. Не розумів, чому люди заводять дітей. Не знав, що означає ревнувати, а романтика, це взагалі було не про нього. Влада відчинила перед ним завісу зовсім іншого світу. Світу про який він навіть не підозрював. Тепер Назар точно знав чого хоче. Щойно він поговорить з Родвордом, одразу освідчиться їй. Навіть, якщо всі будуть проти, навіть якщо світ перевернеться догори дриґом, він все одно буде кохати її. Попри все. До останнього подиху.