Глава 9

Вранці настрій Влади так і не покращився. Сама думка про те, що по готелю ходить Назар не давала їй спокою. Вона кидалась від найменших рухів немов перелякана тваринка мріючи заховатись у свою нірку.

— Потоцька! — почула вона здалека неприємний голос адміністраторки та подумки закотила очі.

— І вам доброго ранку, Тамаро Петрівно.

— Куди ти поділась? Там тебе в тридцятий кличуть на персональне обслуговування. Тож шуруй на кухню забери тацю з їжею та щоб без фокусів мені.

— Добре, — скривилась вона, явно не бажаючи нікого обслуговувати в номері. Ой, вона ж забула, що деякі елітні гості лінуються зійти в ресторан до сніданку.

Взявши тацю з кухні та поклавши її на візок, тяжко зітхнувши, Влада почимчикувала в тридцятий номер. Єдине про що вона мріяла, це те, щоб закінчилась ця принизлива робота. Щоб вона сіла в машину, яка відвезла б її додому. І більше ніколи не згадувати про цей готель, а в особливості про Назара. Ніколи.

Можливо, якби вона з дитинства відчувала скруту та змушена була працювати, щоб прогодувати себе, це було б не так принизливо для неї. Однак виховуватися та рости в достатку, а потім в один момент втратити все, це було зовсім іншим кінцем палки. Ні, вона ніколи не скаржилася на свою долю, просто іноді депресія та ностальгія за колишнім життям ставали нестерпними. В такі моменти Влада відчувала, як в горлі з'являється ком. Однак, поки не втратиш не навчишся цінувати. Тому зараз, як ніколи дівчина відчувала цінність життя і вона явно була не в грошах.

Постукавши у двері Влада не почула жодного звуку за ними, тому постукала ще раз, відповіді знову не було. Натиснувши на ручку двері відчинилися та вона завезла тацю з їжею та шампанським в номер.

Це був президентський люкс, з особистою вітальною та двома спальнями. Цей номер з виходом на гори та озеро коштував цілого статку, судячи з цього Влада зрозуміла, що їй доведеться обслуговувати людей, які звикли до того, що кожен кланяється їм, немов богам. Приготувавшись до кислих мін та дешевих понтів морально, дівчина почала розкладати на столику сніданок. Столове приладдя було розраховане на дві персони, а страв стільки, що могла з'їсти ціла рота.

Завершивши приготування Влада відійшла від столика та почула кроки за спиною. По інерції вона розвернулась і вперлась поглядом в голий торс чоловіка. Її очі перемістились спочатку на рушник, яким були обмотані стегна та єдине, що було на ньому з одягу, а потім плавно поповзли до обличчя. І чого вона не була здивована? Підібгавши губи, Влада зіщулила очі дивлячись на привітну посмішку Назара. Він щойно вийшов з душу і на його бронзових плечах блищали крапельки води.

— Доброго ранку, — він посміхнувся ще ширше спостерігаючи, як лють появляється в її очах.

— Ти що, геть втратив сором? — проігнорувавши його вітання відповіла Влада.

— Ну, сором, ніколи не був серед рис мого характеру, однак, якщо тебе так хвилює вигляд чоловічого тіла, то я накину халат.

Він пройшов повз неї беручи рукою білосніжний халат та стягнувши рушник зі стегон, одягнув його. Весь цей час Влада дивилась кудись в сторону, намагаючись не думати про те, що він стоїть абсолютно голий в метрі від неї.

Без слів обійшовши кремовий диван, Назар сів за столик. Піднявши брову він глянув на неї.

— Чого ти дивишся на мене? — не витримала Влада.

— Бо ти стоїш там немов скульптура античної богині.

Різко видихнувши дівчина підійшла до столика та відкрила кришки зі страв, які в ту ж секунду рознесли свій апетитний аромат по всій кімнаті. Влада відчула, як шлунок скрутив спазм і вона згадала, що востаннє їла ще вчора.

— Я думала, що ми чекаємо на твою супутницю, але судячи з того, який ти безсоромний, — накладаючи йому на тарілку яєшню, говорила Влада. — Не здивуюся, якщо вона з'явиться тут в образі Єви.

Назар впіймав її за руку.

— Моя супутниця вже тут, — він криво посміхнувся. — І судячи з тієї пуританської сукні, що на ній одягнена, я б був не проти, щоб вона приміряла образ Єви.

Влада випрямилась та висмикнула руку.

— Я запитаю знову. Що це за гра?

— Гра? — він невинно кліпнув очима. — Я просто хочу поснідати з тобою. Хіба це злочин?

— Я на роботі! Зрозумій, це не курорт для мене, — вона заклала на грудях руки. — І я не забавка на одну ніч.

Назар тяжко зітхнув переводячи на неї погляд своїх блакитних очей, надто світлих для такої засмаглої шкіри.

— Владо, — сказав він немов малій дитині. — Нехай тебе не обманює мій спокій. Повір, терпіння не найкраща моя сторона і якщо ти не хочеш побачити іншу сторону мого характеру, то пропоную тобі сісти та поснідати зі мною.

— Я не...

— Сядь! — слово прозвучало немов наказ і Влада подумала про те, що справді геть нічого не знає про нього. Він досі грав роль хорошого хлопця, однак, вона не хотіла злити його. Щось підказувало їй, що це може погано закінчитись.

Дівчина присіла в крісло навпроти та гордо задерла підборіддя демонструючи, що не скориться йому. І зовсім його не боїться.

— Сядь? Хіба я тобі якийсь цуцик?

— Ти завжди така нестерпна? — питанням на питання відповів він.

— Тільки з тими, хто мені неприємний.

Назар проігнорував її слова і взявши з тарілки яєшню та бекон, вправно наклав їй на тарілку. Влада дивилась на його сильні руки з татуюванням, які турботливо обслуговували її й на душі знову стало тяжко. Який був сенс в цьому концерті? Чи можливо він просто пожалів її? Тільки не це. Вона б змогла пережити все, тільки не жалість. Відкоркувавши пляшку шампанського, він взяв келих Влади та налив спочатку їй, а потім собі.

— Я не п'ю на роботі, — похитала вона головою коли Назар підняв келих.

— Я думав, що ти зрозуміла, що сьогоднішній день ти проведеш в моїй компанії, — він підняв брову. — Однак, якщо ти не розумієш, то я поясню. Сьогодні я замовив особисте обслуговування, тому цілий день ти вільна від обов'язків пов'язаних з готелем. Коли я відпущу тебе, ти зможеш робити все, що захочеш. Спати розважатися, загалом робити все, що тобі до вподоби, а зараз я хочу, щоб ти склала мені компанію. Тільки й всього.

— Скажи, ти вважаєш, що твій статус дозволяє тобі керувати людьми?

— Мій статус, мила, дозволяє мені робити все що заманеться. Маєш щось проти?

Влада підняла келих не маючи бажання сперечатись. Та й чого вона доб'ється цим? Все і так зрозуміло. Не вистачало, щоб він поскаржився на неї. Тоді зарплати їй не бачити, як своїх вух.

— Слухняна дівчинка, — посміхнувся Назар. — Випиймо за нашу зустріч. — Він доторкнувся своїм келихом до її.

Влада відпила шампанського, яке було справді смачним. Не пройшло й кількох хвилин, як бульбашки вдарили в голову і вона нарешті змогла розслабитись.

— Які плани на сьогодні? — запитав він дивлячись, як вона накинулась на їжу.

— Не знаю, до того, як увійти в цей номер, не думала про це.

— Тоді в мене є пропозиція.

— Якщо щось непристойне, то я пас.

— Облиш, — він ліниво закинув ногу на ногу. — Якби я хотів зробити щось непристойне, то не відтягував би момент.

Влада відчула, як від його погляду по обличчю розливається рум'янець.

— Тоді, чого ти хочеш?

— Хочу покататись на сноуборді з тобою, а потім повечеряти в ресторанчику, що знаходиться на горі.

Влада впіймалась за келих немов за рятівне коло.

— Я не вмію кататись на сноуборді, — допивши шампанське, вимовила вона.

— Це не проблема. Дві години з персональним тренером і ти стоятимеш на борді, як професіонал.

— Вибач, не хочу розчаровувати тебе, але це дорого. В мене немає лишніх коштів, щоб витрачати їх на розваги.

— Я ж не запитував тебе про гроші, тому не бачу необхідності перейматись цим.

— Назаре, — влада вирішила розставити одразу всі крапки над "і". — Ти можеш витрачати свої гроші на дівчат, коханок, чи просто тимчасових партнерок, мені байдуже, але я не можу прийняти цієї пропозиції.

Він дивився на її вперто підняте обличчя і йому раптом дуже захотілось розпитати про її життя. Що трапилось в її минулому такого, що вона працює тут, а ще безліч запитань. Чому його цікавило це? Він сам не знав. Однак просто відпустити не міг.

— Послухай, не знаю що ти там собі понапридумувала, однак в тому світі де виріс я, якщо чоловік запрошує жінку, то він платить.

— А я виросла в такому світі, де жінка за яку платять, повинна розплатитися за щедрість своєю безвідмовністю. Тому я надаю перевагу тому, щоб оплачувати свої рахунки самостійно.

— Гаразд, ти заплатиш мені просто своєю компанією. Вважай, що я не маю друзів і дуже потребую спілкування, — вона похитала головою. — Владо, перестань бути такою впертою та просто дозволь собі розслабитись.

— Одного разу я розслабилась в твоїй компанії... — вона не помітила, як допила другий келих.

— Тоді мій дідусь попав в лікарню з серцевим нападом. Лікарі не знали, чи він виживе. Тому я поїхав.

Ці слова прозвучали правдиво. Аж занадто. А вона стільки років запитувала себе, чому він так вчинив. Влада замовкла міркуючи над усім. Можливо обставини тоді склались так несприятливо для обох? Невже шампанське настільки вдарило в голову, що вона забула про біль, який пережила через нього?

— Ну то як?

— Добре, тільки за однієї умови. Ти не будеш говорити всілякі непристойні речі та не спробуєш затягти мене в ліжко.

Він засміявся.

— Обіцяю, що не зроблю нічого, про що ти сама мене не попросиш.