Розділ 19
- У літаку Олексію Тимофійовичу дісталося місце біля проходу. Біля вікна природно села Ніна. Льоля, повернувшись боком, теж не відривалася від ілюмінатора. Незважаючи на те, що Ніна летіла літаком не вперше, вона дивилася в ілюмінатор з неослабним інтересом. А Льоля просто любила все нове. Хоча їхнє матеріальне становище було тепер цілком пристойним, до Єгипту вони вперше вибралися. Весь час виникали якісь важливі і дуже термінові справи. Він планував цю поїздку, як цілковитий відпочинок, повне відключення від дійсності, але цього йому, очевидно, взагалі не судилося. Коли літак набрав висоту, Олексій Тимофійович відкинувся на спинку крісла, і постарався увійти в стан між сном і пильнуванням, в якому часто приходять геніальні ідеї. тим більше, що тепер достеменно відомо, що в Каїрі знаходиться і Аніта. Отже, у Каїрі треба знайти вказаний будинок, зайти, а там діяти за ситуацією. Це означає кинути Льолю та Ніну та зайнятися пошуками Аніти. Так саме так доведеться і зробити, перспектива мало приємна, хоча він сам її вибрав, але він взагалі щось не вибирав йому доведеться виконати взяту на себе роль. Програму поїздки було вже давно сплановано. Ознайомившись вдома із пропонованими екскурсіями, вони вирішили відвідати все по максимуму. Оскільки, хоч і їхали із зими в літо, але зима, вона й у Африці зима. За розповідями тих, хто був у Єгипті в такий час, залізти в Червоне море і навіть трохи поплавати можна, але ніжитися на пляжі не можна. І не сидіти ж у готелі, всі готелі світу, якщо судити з рекламних проспектів, і попередніх закордонних поїздок, схожі один на одного, власне вони й мають бути схожі, адже саме за відповідність певним стандартам їм надають зірки. Відрізняються вони лише деталями оформлення, що на його погляд немає такого вже великого значення. Втім, Ніна до екскурсій підготувалася ґрунтовно. Прочитала масу літератури про Єгипет намагалася завантажити його і Льолю своїми пізнаннями, хоча звичайно нічого поганого тут немає, але все ж таки втомлює. Хоча, якби не справа Аніти, він і сам би разом із Ніною студіював книги з історії Єгипту. Зосередиться Олексію Тимофійовичу так і не вдалося, незважаючи на те, що ніхто йому не заважав. Він жував літакову їжу, що складалася з якось дивно закопченого курчати, без жодної думки в голові. Зараз він із задоволенням би випив. Але ні горілки ні вина, які пропонували у літаку, йому не хотілося, а солодкого лікеру в літаку не подають. Однак, повна відсутність думок, очевидно, той самий сон, бо час у літаку минув зовсім швидко, і Олексій Тимофійович здивовано помітив, що літак летить над пустелею. Олексій Тимофійович зігнувся, намагаючись щось побачити у вікні. Екзотика, звісно. Пісок, пісок і знову пісок. Напевно, є люди, котрі люблять все це. Він дивився на бархани і уявляв себе мандрівником, що блукав безкрайніми пісками. Літак приземлився. І ось вони в Африці. Аеропорт у Хургаді виявився зовсім невеликим. Вони довго, допомагаючи один одному, заповнювали анкети і нарешті вийшли на повітря. Африка зустріла їх досить прохолодно, ні в кого не виникло жодного бажання зняти теплу куртку. Погода нагадувала холодне літо і дуже розчарувала всіх. Олексій Тимофійович уявляв собі, що вони опиняться у тропічній спеці, але поки що із задоволенням засунув руки до кишень. Поки вони обмінювалися враженнями, приїхав автобус, який повіз їх у готель. Їхали досить довго, бо як виявилося, що туристи, що летіли одним рейсом, прямували у різні готелі. Втім, їхати було цікаво. Все ж таки вони всі вперше в Африці, хоча пейзаж за вікнами не вирізнявся різноманітністю. Вигоріла земля, чахлі на вигляд пальми та невеликі хатинки. Вигляд за вікном уже почав набридати, коли оголосили назву готелю, який значився в їхній путівці, і вони вивантажилися з автобуса. Поки йшла реєстрація, Олексій Тимофійович оглядав хол, і йому чомусь спала на думку, що оформлення готелю відповідає уявленню про розкіш мешканця малогабаритки. Що цілком природно, адже основна частина туристів в Єгипті громадяни колишніх радянських республік. Втім, цілком можливо готель і виправдовує свої п'ять зірок. Просто він звик ставитись до подібних речей іронічно.
- Коли носій, отримавши заздалегідь приготовлений долар на чай, залишив їхній номер, і вони всі разом вийшли на балкон Льоля і особливо Ніна здавалися задоволеними. Дівчинка навіть кілька разів підстрибнула, тримаючись за перила. З балкона відкривався вид на невеликий блакитний басейн, оточений рівними пальмами. Цей басейн не був призначений для купання, а був просто декарацією. Навколо басейну ліниво гуляли люди, а деякі, користуючись останніми променями сонця, фотографувалися.
- Опустившись у крісло, Олексій Тимофійович раптом відчув щось на зразок порожнечі. Йому абсолютно не було чого робити. Дивно, що вдома можна цілий день пролежати з книгою, хоч, звичайно, такі дні випадали в нього вкрай рідко, і не відчувати порожнечі. Вдома, навіть якщо людина в даний момент нічим не зайнята, у неї завжди безліч справ. А тут жодних справ не було. Йому здавалося, що щось подібне відчувають Льоля та й Ніна теж. Льоля почала з не особливо властивою їй акуратністю, розставляти всякі дрібниці в готельній тумбочці, а Ніна вже копалася в речах у пошуках, взятої з собою книги. Отже, людині дуже швидко набридає повна відсутність турбот. Втім, у нього є турботи, йому треба шукати Аніту, невже атмосфера готелю вплинула на нього настільки розслаблююче, що він про це забув. Але сьогодні ввечері він має право відпочити, просто ні про що не думати. Тепер вечір відпочинку видавався йому чудовим. Він із задоволенням відкинувся в кріслі і подивився на годинник.
- Ну що, - сказав він, - підемо оглядати територію, або можливо жінки хочуть переодягнутися .
Льоля та Ніною справді вирішили переодягнути. Сам Олексій Тимофійович турбувати себе перевдяганням не став, а вийшов у хол. Влаштування холу йому сподобалося. Він являв собою овальне приміщення з безліччю досить химерних позолочених стільців, крісел і маленьких диванчиків, оточених пальмами і ще якимись рослинами, назви яких він не знав. Найцікавішим було те, що у приміщенні не було даху. Спочатку Олексій Тимофійович подумав, що склепіння над холом скляне, але потім розгледів, що даху взагалі немає. Напевно, така архітектура допустима в кліматі, де вигадали «після дощу в четвер», яке означало «ніколи», оскільки дощі були настільки рідкісним явищем, що здавалося майже неймовірним, щоб сталося воно у четвер. Незважаючи на те, що вже майже зовсім стемніло в повітрі не відчувалося ні найменшого руху, але було досить холодно, що втім, не дивно з огляду на близькість пустелі. В арці, через яку можна було вийти з холу, виднілися чорні силуети пальм, і над ними вже з'явився тонкий ріжок африканського місяця ріжками вниз.