Розділ 10

              Олексій Тимофійович знову опинився на вулиці. Сніг з дощем припинився, але погода залишалася сирою та вогкою. У нього склалося стійке відчуття порожнечі та якоїсь недомовленості. Власне, нічого нового він не узнав. Крім того, господиня фірми Фан явно мала проблеми та чекала від нього поради. Можливо,  треба було поставитися до неї уважніше, хоча вона і не відноситься до тієї категорії клієнтів, яким він дає консультації безкоштовно. Можливо, вона справді не знає, що сталося з Анітою. Тоді чому вона так розхвилювалася, втім зникнення Аніти, саме по собі велика неприємність, тим більше коли невідомо, що саме трапилося. Можливо, треба було продовжити розмову, чому він її не продовжив. А тому, що у нього виникла нова думка, а саме. Ельвіра Степанівна не знає, кого побачила Аніта у дзеркалі. А він знає принаймні з великим ступенем ймовірності. Ця людина Ігорьоша. Що сказала Надія Олександрівна. «Їй набагато більше підійшов би Ігорьоша». Аніта знала людину, яку побачила в дзеркалі. Можливо, вона відчувала підсвідомо, що дзеркало каже їй правду. Але на рівні свідомості не хотіла цього знати. Дзеркало показало того, хто їй би більше підійшов. Але вона  не хотіла бачити цієї правди, не хотіла знати її. І, звичайно ж, крайнім виявилося ні в чому не повинне дзеркало. Олексій Тимофійович досить довго стояв, не рухаючись, дивлячись в одну точку. Сире повітря бадьорило його. І він зараз із задоволенням пройшовся б  вулицею. Але глянувши на годинник, він сів у машину і поїхав до свого офісу.

                             Х                                                                                      Х

                                                                            Х

      Цього дня  було три клієнта. Останнім виявився важкий чоловік середнього віку. Звичайно, така повнота не могла зменшитися відразу, але було видно, що останнім часом він дуже схуд. Костюм сидів на ньому вільно, і шкіра на щоках обвисла.

- Мій син, - розповідав клієнт, - йому чотирнадцять років. Цього літа катався на  велосипеді і впав у яр. Знаєте, дорога там не те щоб крута і там всі постійно їздять, але він чомусь зірвався.

- Це буває, - вставив Олексій Тимофійович, щоб мати змогу спрямовувати розмову.

- Там жодного разу ніхто не падав, а він упав.

- Що сильно забився?

- Чотири складні переломи, зачеплені внутрішні органи. Зробили дві операції.

- Успішно?

- Лікар сказав, що так. Лежати, щоправда, довго доведеться, але й ходити і бігати він буде.

- Так в чому проблема?

- Як у чому, чому на цьому місці ніхто не падав, а мій син упав?

- Він був необережний тільки й всього.

- Він, можливо, і був необережний, але хлопці взагалі необережні. Але чому саме він упав.

- І які ваші припущення?

- Мені сказали, що це покарання за мої гріхи, і якщо я не вживу жодних заходів, з моїми дітьми ще щось трапиться. За цим я й прийшов. Я хочу знати, що потрібно зробити.

Олексій Тимофійович зітхнув. Ох вже ці езотеричні знання, впроваджені у маси. Він подивився на клієнта, який напружено чекав на його відповідь і запитав.

- Хто це вам таке сказав?

- Бабка одна, по сусідству з нами живе, теж наче чаклунка.

-І ви їй повірили?

- Вона не мені вона дружині сказала, дружина вважає, що так воно і є.

-А ви?

-А я вирішив з добрим фахівцем порадитися, Ви все-таки людина відома , по телевізору виступаєте.

Так, шкода, звичайно, що для того, щоб тобі вірили, треба купити телевізійний час, але не ми вигадали цей світ, і краще жити за його законами.

-У вас ще є діти?

- Так, дочка маленька шести років.

- Значить, ви вважаєте, що вас могли покарати за гріхи через дітей.

-А хіба це не так, я навіть читав це десь, і дружина мені це говорить, і тітка. А тітка, між іншим, університет закінчила і хімію викладає.

Ох вже ці популярні книги з езотерики. Виявляється, всі нещастя людини можуть відбуватися через те, що він рік тому проїхав у трамваї зайцем. Якщо розуміти відплату так примітивно, то краще взагалі нічого не розуміти.

-А у вас є гріхи? – поцікавився Олексій Тимофійович.

- Ну як у всіх, як людині без гріхів прожити.

- Значить, ви вважаєте, що це покарання, але з вашим сином тепер все добре.

- Але будь-що  може бути. Кажуть, такий ритуал є, щоб гріхи попрощалися і на дітей не переходили.

- А чим ви взагалі займаєтесь?

- У мене магазин, продуктовий, неподалік окружної, може, знаєте «Гастрономчик».

- Знаю, посміхнувся Олексій Тимофійович. Там ще написано. «Ковбаска», «Маслице», та «Ну дуже смачні цукерки».

- Оригінально, правда, - запитав клієнт, - це я сам вигадав.

- Так, оригінально, я у вас там навіть цукерки купував. А ким ви раніше були?

- А директором цього самого магазину. Ну, зараз він, зрозуміло, називається інакше, і привабливіше виглядає. Самі розумієте, як тут без гріха.

Олексій Тимофійович посунув до клієнта магічну кулю і сказав

• Покладіть на неї  долоні.

Клієнт обхопив кулю пухкими руками і застиг у нерухомості.

Цього клієнта можна брати голими руками, зараз він заплатить за найдорожчий ритуал, йому ще пару сеансів можна призначити. Але він цього не робитиме. Не треба уподібнюватися тим, хто, забив не дуже міцний мозок   цього дядька всякою мерзенною нісенітницею. У нього, дякувати Богу, є кваліфікація, щоб заробляти справжньою роботою. З цього дядька, він не візьме нічого понад плату за прийом. І, наскільки можна, його заспокоїть. Тож плата буде цілком справедливою. Клієнт продовжував зосереджено стискати магічну кулю.

Олексій Тимофійович повернувся до нього і спитав.

-              Як вас звати?

– Леонід  Іванович.

- А ви Леонід Іванович  - людина непомірно горда.

- Чому це?

-  Те, що ви так вважаєте, доводить не просто гордість, а непомірну гордість.