Розділ третій: розкриті тіні

Амелія глибше заглибилася в заплутану мережу стосунків у балетній академії. Нитки одержимості, ревнощів і нерозділеного кохання почали розплутуватися, відкриваючи темне дно цього, здавалося б, ідилічного закладу.

Вона зосередила свою увагу на Вікторії, талановитій і амбітній танцівниці, яка привернула увагу викладачів академії. Зростання Вікторії до слави не обійшлося без частки образи та заздрості з боку її однолітків. Щоразу, коли згадувалося ім’я Вікторії, Амелія відчувала киплячу напругу, наче її успіх кидав тінь на мрії інших.

Вона організувала приватну зустріч з Вікторією, сподіваючись відкрити будь-які підказки чи мотиви, які могли б наблизити її до істини. Молода танцівниця увійшла до тьмяно освітленої кімнати, її очі були наповнені побоюванням і непокорою.

— Детективе Беннет, що ви від мене хочете? — запитала Вікторія, і в її голосі з’явилася нотка підозри.

Амелія дивилася на неї з співчуттям. «Я хочу зрозуміти. Розкажи мені про свою подорож сюди, про дружбу, суперництво. Допоможи мені побачити світ академії твоїми очима».

Вікторія на мить вагалася, а потім почала відкриватися. Вона розповіла про жертви, на які пішла, невпинне навчання та жертви, на які пішла її родина, щоб підтримати її мрії. Вона розповідала історії як про товариськість, так і про змагання, про розмови пошепки й крадіжки. Амелія уважно слухала, шукаючи прихованих істин.

Коли їхня розмова поглибилася, Амелія дізналася про Ітана, проблемного хореографа, відомого своїми вимогливими стандартами та непостійним темпераментом. Вікторія розповіла про його непохитну відданість досконалості та емоційний вплив, яке це завдало оточуючим. Ходили чутки про складні стосунки між Ітаном і Лілою, замкнутою та загадковою танцівницею, яка нещодавно відмовилася від виступів в академії.

Інстинкти Амелії підказували їй, що ці стосунки є ключем до розгадки таємниці. Вона глибше закопалася в минуле Ітана, виявивши неспокійну історію, переплетену з блискучими моментами. Танцювальна студія стала для неї другим домом, оскільки вона прискіпливо аналізувала його хореографії, шукаючи підказки, приховані в самих рухах.

Одного вечора, спостерігаючи за репетицією, Амелія помітила тонкий зв’язок — повторюваний мотив, який з’явився в хореографії Ітана, віддзеркалюючи сцени вбивства. Це було жахливе одкровення, яке свідчило про спотворений розум у роботі, вплітаючи смертоносний танець у саму тканину академії.

Вона викликала зустріч з Ітаном, маючи намір пояснити йому свої висновки. Вони зустрілися в його захаращеному кабінеті, заповненому викинутими ескізами та рваними балетками. Амелія ретельно представила свої докази, стежачи за будь-якими ознаками провини чи обману.

Обличчя Ітана спотворилося від болю й недовіри. «Можливо, я підштовхував їх, кидав їм виклик, але я ніколи не завдав би їм шкоди. Я художник, детективе Беннет, і я живу через рухи своїх танцюристів».

Амелія дивилася на нього, шукаючи правду за його словами. Вона знала, що художники часто танцюють тонку межу між пристрастю й одержимістю, а власна неспокійна історія Ітана натякала на глибшу темряву, що ховається всередині.

Коли вона виходила з кабінету Ітана, у голові Амелії виникали сумніви. Фрагменти пазла збиралися, але складали неповну картину. Їй потрібно було протистояти Лілі, замкнутій танцівниці, і розкрити таємниці, які вона зберігає.

Вистежити Лілу виявилося непростим завданням. Вона зникла з академії, залишивши по собі лише фрагменти своєї присутності. Розпитування Амелії привели її до дому дитинства Ліли, маленького котеджу на околиці Рейвенвуда.

Усередині напівзруйнованого котеджу Амелія знайшла сліди мрій Ліли, розкидані, як опале листя. Фотографії, порвані балетки та поношені щоденники малювали картину замученої душі шукає розради через танець. Тягар невисловлених бажань і прихованого болю Ліли тиснув на плечі Амелії, спонукаючи її розгадати таємниці, які пов’язували їх усіх разом.

У четвертому розділі прагнення Амелії до правди посилюється, коли вона розкриває зв’язок між Лілою, Вікторією та Ітаном. Вона розкриває історію про нерозділене кохання, зруйновані мрії та те, на що люди йдуть, щоб задовольнити свої пристрасті. Межі між жертвою та злочинцем стираються, що змушує Амелію зіткнутися зі складнощами людського серця. З кожним викриттям особа вбивці стає ближчою, а власне минуле Амелії переплітається з сьогоденням, штовхаючи її на межу її можливостей. Сцена готова для останнього протистояння, де танець смерті досягає свого крещендо, а справжнє обличчя зла розкривається.