Незвичайна зустріч

Іноді достатньо одного шепоту в темряву, щоб вона відповіла тобі голосом із минулого! 

Вечір 23 жовтня 2026 року огорнув місто дощовою імлою. Тридцятитрирічна Орися Ткачук поверталася додому після прогулянки. Дощові краплі тихо стукотіли по асфальту, а світло вуличних ліхтарів розмивалося у мокрій бруківці, надаючи знайомим вулицям примарного вигляду.

Орися сповільнила крок. У цій вечірній тиші, серед шелесту дощу й тьмяних вогнів, її думки раптом перенеслися до роману Ґастона Леру «Привид опери».

Вона завжди відчувала особливу привабливість у подібних історіях, де кохання переплітається з таємницею, а межа між світом живих і мертвих стає майже невідчутною. 

— Я теж хочу зустріти свого привида, — тихо прошепотіла Орися, дивлячись у темряву. 

Її слова розчинилися в дощовому повітрі. 

Минуло лише кілька хвилин, коли попереду, під тьмяним світлом ліхтаря, з'явився незнайомець. Він був високим і струнким, а його одяг нагадував моду дев'ятнадцятого століття. Темний сюртук, бездоганно випрасувана сорочка й постава справжнього кавалера здавалися дивними серед сучасних вулиць. 

Орися завмерла. 

Чоловік галантно вклонився їй і запитав:

— Чи бажаєте потанцювати зі мною, мадемуазель?

Орися мовчки подала йому руку.Раптом у повітрі залунала дивовижна мелодія скрипки. Її ніжні, дещо сумні звуки розливалися нічною вулицею, переплітаючись із шелестом дощу.

Незнайомець обережно обійняв Орисю за талію, і вони закружляли в танці. Здавалося, навколишній світ перестав існувати. Вони забули про все на світі, віддавшись музиці й дивовижному ритму своїх рухів. 

Раптом усе зникло.

Орися мовчки повернулася до своєї квартири й невдовзі заснула. 

Наступного ранку, прокинувшись, вона побачила на підлозі своєї кімнати розкішний букет бордових троянд. Серед квітів лежала записка. 

Орися підняла аркуш і прочитала: 

«Дякую за вчорашній танець». 

— Отже, це правда? — запитала себе Орися й усміхнулася, вдихаючи аромат квітів. 

За вікном сяяло сонце. У затінку дерев за нею спостерігав той самий незнайомець. Кілька хвилин потому він безслідно розчинився в повітрі.