Через кілька років таверна «Місячний спокій» знову була місцем, де можна було відчути тепло і затишок. Нейра і Лоренар вирішили залишитися в Ейстен, перетворивши таверну на дім і прихисток для мандрівників, які потребували допомоги.
Вони не тільки жили щасливо, але й присвятили своє життя збереженню магії й рівноваги у світі. Їхня любов процвітала, і кожен день був новим розділом їхньої історії. Інколи, коли сонце заходило за горизонтом, і ліс наповнювався мерехтінням світлячків, вони танцювали під зірками, як у ті перші дні, коли їхні серця знайшли одне одного.
Легенди про Лоренара і Нейру жили серед людей, а вони самі залишалися разом, їхні душі переплетені назавжди.