Глава 5

Їхня подорож тривала, і Аркель залишався поруч, хоча його присутність викликала дедалі більше запитань. Лоренар не міг позбутися відчуття, що цей чоловік щось приховує. Одного вечора, коли вони зупинилися біля стародавнього озера, Лоренар вирішив поговорити з Нейрою.

— Я не довіряю йому, — сказав він, дивлячись на відображення зірок у воді. — У його очах є щось… темне.

Нейра кивнула, її обличчя було задумливим.

— Я теж це відчуваю, — зізналася вона. — Але якщо він знає щось про Древні Брами, ми повинні тримати його поруч.

Тієї ночі, коли всі спали, Лоренар вирішив піти за Аркелем. Він знайшов його біля руїн, де той шепотів слова, які звучали, як заклинання. Лоренар вийшов із тіні.

— Що ти робиш? — його голос був твердим.

Аркель обернувся, і в його очах блиснула паніка, яку він швидко приховав.

— Я лише намагаюся зрозуміти, як знайти Брами, — відповів він, але Лоренар відчув брехню.

Наступного дня Нейра вирішила зіштовхнути Аркеля з правдою. Вона створила магічний бар’єр, щоб він не міг втекти.

— Хто ти насправді? — запитала вона, її голос був сповнений сили.

Аркель зітхнув, розуміючи, що більше не може приховувати правду.

— Я був посланий, щоб знайти тебе, — зізнався він. — Але не для того, щоб допомогти. Мій народ хоче використати твою силу, щоб відкрити Брами і отримати контроль над магією світу.

Нейра відчула, як її серце стискається. Вона довірилася йому, а він зрадив її. Але Лоренар став поруч із нею, його рука торкнулася її плеча.

— Ми разом, — сказав він. — І ніхто не зможе нас зламати.

Ці слова дали їй сили. Вона зняла бар’єр, але Аркель не намагався втекти. Його очі були сповнені жалю.

— Я не можу повернутися до них, — сказав він. — Ваша любов змінила мене. Я бачу, що є інший шлях.

Нейра і Лоренар вирішили дати йому шанс, але тепер вони знали, що повинні бути обережними.

Тієї ночі, коли вони залишилися наодинці, Лоренар обійняв Нейру, і їхні губи зустрілися в поцілунку, що був водночас ніжним і пристрасним. Її руки торкнулися його обличчя, і вона відчула, як його серце б’ється в унісон із її власним.

— Ти — моє світло, — прошепотіла вона.

— А ти — моя сила, — відповів він.

Їхні почуття були глибокими, як океан, і теплими, як сонце. Вони знали, що попереду ще багато випробувань, але їхня любов була тим, що робило їх непереможними.