Глава 3

Повітря в таверні ніби наелектризувалося. Тіні, що створювала магія, заповнювали кімнату, танцюючи у химерному вихорі. Лоренар відчував, як сили Нейри переплітаються з його власними, зміцнюючи його впевненість. Квелор, незважаючи на свій темний вигляд, вагався. 

— Нейро, це твій шанс здатися! — його голос загримів, наче буря. — Твоя магія належить мені, а твій рід буде знищено до останнього.

— Ти не знаєш, на що здатна сила любові, Квелоре, — відповіла вона, підіймаючи руку, що світилася срібним сяйвом. — І ти ніколи не дізнаєшся.

Нейра створила щит навколо них із сяючих світляних візерунків. Лоренар був вражений, як гармонійно їхні сили працювали разом. Він відчув, як частинка Нейри стала частиною його, і тепер її магія текла у його жилах.

— Я не дозволю йому торкнутися тебе, — сказав він, встаючи перед Нейрою. Його очі спалахнули новою силою. — Тепер ми разом.

Квелор кинувся вперед, викликаючи темну магію, яка оберталася чорною хмарою. Але коли магія зустрілася зі щитом, Лоренар і Нейра разом випустили потужний спалах світла, що знищив хмару і відкинув Квелора назад.

— Це неможливо! — закричав Квелор, тримаючись за серце.

Але Нейра була невблаганною. Вона зробила крок вперед, її очі світилися люттю і любов’ю водночас.

— Ти переслідував мій рід століттями, але на цьому все закінчиться, — її голос звучав, як грім.

Вона сплела магію Лоренара і свою власну у потужний потік світла, що вразив Квелора. Темна постать впала, і його тіло розчинилося в тіні, залишивши тільки тишу.

Вони стояли серед цієї тиші, обіймаючись, їхні серця билися в унісон. Лоренар провів пальцями по її обличчю.

— Це був не просто бій, — прошепотів він. — Це був наш танець тіней.

Нейра посміхнулася, притиснувшись до нього.

— І тепер цей танець ніколи не закінчиться.