У самому серці забутої галактики, де зорі світять інакше, ніж у світі звичних істот, існує планета, оповита легендами — Ейстен. Кажуть, що колись її створили із відлуння стародавніх пісень і забутих заклять, і лише обрані можуть ступити на її землю не як чужинці, а як частина її сутності.
На цій землі світло й тінь переплітаються в нескінченному танці, і кожне дерево пам'ятає імена тих, хто кохав, втрачав, боровся і спокутував. Саме сюди, немов за покликом, прийшов він — Лоренар, воїн із серцем, виснаженим тяжкістю минулого. У його очах — відлуння битв, у душі — тиша, яку могли порушити лише ті слова, що ще не були сказані.
А вона... Вона була дитиною цього світу. Не просто жінка, а вогонь і вода, таємниця і пісня. Нейра — остання з роду хранителів, чиї спогади жили в кожній блискавці і в кожному подиху вітру. Її магія не кричала, не палала — вона шепотіла, торкалася і змінювала.
І коли їхні погляди зустрілися під світлом двох місяців, час зупинився, а Всесвіт затамував подих. Бо деякі зустрічі — не випадковість. Вони — вузли долі.
Це історія про кохання, що розцвітає серед загроз. Про магію, яка спить у крові. Про боротьбу за вибір — бути разом, навіть коли темрява дихає в потилицю.
Це історія, яка почалася з тиші...
...і з імені, вимовленого пошепки.