24 червня 2014 року

Важливий день. Для сотень тих, хто поряд, — буденний. Але не для мене. Публіка вже зібралась. Мої руки вже добряче спітніли. Голова вибирає твір із мого скупого списку. Що ж це заграти?

А може, «До Елізи» Бетховена? Ні. Ти геть не розумієш серйозності всієї ситуації. Чого ти хочеш досягнути своєю грою? Я? Навіть не знаю. Вразити хочу. Хочу показати, що не даремно обрав собі позивний «Піаніст». Молодець. Треба придумати щось краще. Правильно! Ось і думай. Ти ж йому казав, які в тебе улюблені композитори? Так. Шопен і Ліст. Ну, тоді щось із цього. А як щодо Першого трансцендентного етюду Ліста? Це вже краще. Тільки він короткий. Решту часу що робитимеш? Хм… А Четвертий етюд Шопена? Це вже краще. І характер у нього з тиском. Так. Буду грати його.

Оглядаюся. Усі вже зайняли місця. Третина взводу тут.

- Можна починати? Ще когось чекаємо?

- Нет, друже «Пианист». Можете начинать. Мы все внимательно слушаем.

Музика не просто підступає до слухачів. Шквал музичних зву­ків падає на їхні голови. Постійні пульсуючі акценти чергуються в лівій і правій руці. Різка зміна динаміки не дозволяє нікому залишитись байдужим. Танець воїнів. Кількадесят чоловіків рит-мічно рухаються. Стіною йдуть один на одного. Під час конфронтації — почергово видають бойові вигуки. Так, ці вигуки мають збентежити ворога. Заставлять його замислитись, а чи варто взагалі починати цю боротьбу. Виявляється, варто. Твір не закінчується. Ліговані ноти розвивають бурю. Розвивають боротьбу.

В першому розділі демонструються сили кожного натовпу. Другий розділ переходить на особистості. Виважені й точні удари мали б наносити велику шкоду. Смертельні удари. Тільки не тут. Противник змушує попітніти, демонструючи таку ж майстерність. Дзенькіт заліза просто збиває з ніг. Дзень-дзень-дзень. Ти мене не подолаєш? Наївний собако, тримай ще й цей струс. Цей етюд настільки сповнений динаміки, що кульмінаційний розділ про-сто рве все зісередини. Тисячі й тисячі воїнів застрягли у вічній боротьбі. Усі хочуть перемогти, але переможців тут ще немає. Є тільки рух. Рух до перемоги. Мотивація. Рвіння і гнів. Спокій і виваженість. Який спокій? А ви спробуйте його заграти. Без внутрішнього­ спокою вам ніколи не виграти битву.