23 червня 2014 року

Я вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові: завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захища-ти її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази коман-дирів, неухильно дотримуватися Конституції України і законів України, зберігати державну таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Український народ!

Що примушує воїна під час бою йти вперед? Не піддаватись паніці? Страх? Ні. Тоді це вже не воїн. Це просто людина на повідку, якій не залишають іншого вибору. Не може втекти назад, бо роками його свідомість харчувалася тільки погрозами. Жерла на-кази командирів, які вже канонізувались у звивинах.

Слова. Вони можуть бути пагубними. Отруйними. З дня в день їхнє використання може знищити особистість.

Але деякі можуть підживлювати мотивацію. Направляти її у правильне русло. Саме такою є присяга. Сотні воїнів урочис­ то промовляють її. Навіть не усвідомлюють, який це насправді обов’язок. Слово «завжди» відіграє визначальну роль у цій присязі. Немає значення, як давно ти служив. Немає значення, як давно ти воював. Ти даєш цю обітницю. Клятву воїна і охоронця. З нею ти маєш іти неухильно до кінця свого життя. Не зраджувати своїх ідеалів.

Можна, звісно, і посперечатися. А чому це до кінця життя? А якщо влада поміняється? А якщо інтереси країни не збігатимуться з моїми? Що тоді? Що мені робити?

Перш за все — не зраджуй. Ніколи і ні за яких обставин. Не-хай слово «зрада» стане для тебе смертельною печаткою. Терновим вінком, з яким будеш ходити цілу вічність. Для мене зрадництво — найгірша форма гріха. Не даремно Данте Аліг’єрі у своїй «Божественній комедії» поставив цей гріх вище за інших. Він на найнижчому рівні. На останньому колі. Там Люцифер. Там Іуда. Найбільші трагедії людства виникали саме через зраду. Навіть ця війна виникла через неї.

І запам’ятай, поки є ворог на твоїй землі — ти повинен бороти-ся. Доки вистачить дихання. Зупиняйся тільки для того, щоб згодом зробити ще сильніший удар. Живи, поки живе ворог. І ніколи не засинай, коли його немає. Не дай себе обманути. Будь розумнішим. Будь кращим і кмітливішим. Завжди йди шляхом розвитку та еволюції. Він сповнений складних перешкод і величезного досвіду. Саме він повинен стати орієнтиром, що приведе до беззаперечного виконання обов’язку.