Розділ 3

-Ти маєш піти,-у дверях стояла моя мама, яка навіть не привіталась зі мною.

-І тобі добрий ранок, мам,-у руках в мене була моя ранкова кава.-Куди саме я маю піти?

-На побачення.

-І з якого такого?

-Мама кудись іде?-з дитячої вийшла Кіра, потираючи очі від сну.-О, бабуся приїхала!-підскочила дитина до неї.-То мама кудись іде?

-Так, на зустріч,-відповіла моя мама.

-Я ще не обрала, з ким іти і чи взагалі мені потрібно йти,-я категорично стояла на своєму, та пішла на кухню.

-Зато я обрала,-озвалась мама.

-Що ти зробила?! Яке в тебе було право на це?-чашка гримнулась об раковину і залишки кави розтеклись по металу.

-Кіра, сонце,-звернулась вона до доньки,-іди вмийся і будемо готувати сніданок.

Кіра кивнула та попрямувала до ванної.

-Я зробила це заради тебе,-почала вона.-Це просто зустріч. І до того ж не із минулим. Це зовсім інший хлопець. Ти просто можеш провести із ним вечерю, чи навіть більше,-вона багатозначно кинула на мене поглядом,-або просто прийти і сказати, що такий як він тобі не потрібен.

-А дітей на кого я лишу?-не відступала я, хоча моя оборона слабшала.

-У тебе є я,-кивнула вона.-Я їхня бабуся, і з радістю залишусь із ними.

-Ну, якщо це буде хтось наполегливий, то я познайомлю його із Максом та Кірою-вирішальними босами. 

-Не роби із власних дітей-монстрів,-дорікнула вона.

-Я і не роблю,-видихнула я, здаючись.-Та все ж, якщо моєму майбутньому обранцю не сподобаються мої діти, то нам точно буде не по дорозі.

-От і чудово,-сплеснула мама, бачачи мою піддатливість.-Тебе ж ніхто не змушує заводити нові стосунки, просто піди і розвійся.

Я тільки безсило кивнула, та, зібравшись, вийшла спочатку в гості до подруги, яка точно поможе мені принарядитись.