Переслідування

Сьогодні я прокинулася як завжди рано. Сонце ще не встигло показатися з-за обрію. Легенький туман покривав сплячий ліс. Вдягнувшись та взявши невелику торбинку, я вийшла з будинку і пішла вперед по стежці. З того дня, як я сюди переїхала, почала досліджувати ліс. Моє улюблене місце це невеличка галявина біля річки. Зазвичай там росте багато корисних трав. Іноді зустрічаю диких кроликів чи оленів. Сидівши на березі річки і збиравши букет пролісків, я почула дивне шарудіння. Піднявши голову і подивившись на той бік ріки, моє серце зупинилося. Я побачила, як хтось чи щось наближається поміж густої трави. Воно було великих розмірів і інколи я бачила чорну і густу шерсть. Я зрозуміла що це вовк, але він занадто дивний не як усі вовки. В мене не було часу його роздивитися, після декількох секунд остовпіння я підняла сумку і побігла чимдуж геть. Під час втечі я не відчувала землі, мені здавалося що я лечу. Від швидкого бігу і переляку мої груди розривало. Я не могла дихати, я задихалася, але не зупинялася і бігла далі. Я відчувала на собі погляд, знала що він переслідує мене. Для нього це лише гра в салки, але для мене це гра на виживання. Чую що він вже десь поряд, але і я вже недалеко від дому. Мені залишилося пробігти ще трохи. Здавалося що я бігла вічність. Добігши додому я закрила двері й підперла їх тумбою, яка стояла поряд.

- Нарешті я врятувалася. Це було жахливо, -казала я задихаючись.

Все ще стоячи біля дверей подивилася у вікно. Я зустрілася очами з цим створінням воно дивилося просто на мене. Повністю чорне хутро заввишки в метр, якщо не більше, очі кровавого кольору. Після декількох секунд розглядання його в мене потемнішало в очах і я впала.