"Танець мрії
Глава 10. Світло, яке не гасне
У день вирішального виступу Вікторія прокинулася з відчуттям порожнечі. Вона дивилася в стелю й думала: а якщо сьогодні все закінчиться? Не мрія, не сцена — віра в себе.
У залі панувала напружена тиша. Танцівники готувалися мовчки. Вікторія дізналася новину випадково — її номер зняли з програми. Офіційно. Без пояснень.
Вона стояла за кулісами, коли почула голос Дмитра.
— Зачекайте, — сказав він керівнику трупи. — Я маю дещо показати.
Він увімкнув відео на телефоні. На записі було чітко видно, як Аліса підкладала речі у шафку Вікторії, писала фальшиві скарги з чужого акаунта, говорила з іншими танцівниками, налаштовуючи їх проти неї.
У залі запанувала тиша.
— Це неправда! — зірвалася Аліса, але її голос тремтів.
— Досить, — холодно відповів керівник. — Ти усунута від виступу.
Вікторія не могла повірити. Вона дивилася на Дмитра, і сльози котилися по щоках.
— Я не міг дозволити, щоб твою мрію зламали, — сказав він тихо.
Музика вже починалася. Хореограф підійшов до Вікторії.
— У тебе є хвилина. Вийдеш?
Вікторія глибоко вдихнула. Вона вийшла на сцену — не як швачка з шахтарського містечка, не як дівчина, яку сумнівалися прийняти. Вона вийшла як жінка, яка вистояла.
Танець був неідеальний
Він був справжній.
Коли світло згасло, зал вибухнув оплесками.
А Вікторія стояла в променях софітів і знала:
її світло більше ніхто не загасить.
#3287 в Любовні романи
#318 в Молодіжна проза
Відредаговано: 25.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
