Глава 9. Перед бурею

До головного виступу залишалося три дні. Репетиції стали виснажливими до межі. Усі працювали мовчки, на знос, ніби відчували: попереду щось неминуче.

Вікторія танцювала безпомилково, але всередині була порожнеча. Вона більше не шукала погляду Дмитра — боялася зустріти в ньому байдужість.

Аліса ж, навпаки, поводилася впевнено. Занадто впевнено. Вона часто розмовляла з хореографом, щось шепотіла, показувала записи на телефоні. Вікторія помітила це, але відмахнулася — їй не хотілося бачити загрозу.

Даремно.

Увечері перед генеральною репетицією Вікторію викликали до керівника трупи.

— Є проблема, — сухо сказав він. — З’явилася інформація, що ти порушувала дисципліну. Особисті стосунки, самовільні репетиції, і… скарги.

— Це неправда, — голос Вікторії затремтів. — Я завжди дотримувалась правил.

— Ми ще розберемось, — відповів він.

— Але знай: твоє місце у виступі під питанням.

Вікторія вийшла з кабінету, ледве стримуючи сльози. Вона одразу зрозуміла — це справа рук Аліси.

У коридорі стояв Дмитро. Він усе почув.

— Чому ти мовчала? — запитав він тихо. — Чому відштовхнула мене?

— Бо не хотіла, щоб через мене ти втратив сцену, — зірвалось у Вікторії

— А тепер я втрачаю все.

Дмитро подивився на неї серйозно, вперше без ніжності.

— Ти не повинна була боротися сама.

Він розвернувся і пішов.

А Вікторія залишилася одна, усвідомлюючи страшну річ:буря вже почалася, і попереду — або правда, або кінець її мрії.