Після виступу атмосфера в трупі змінилася. Вікторія це відчувала з перших хвилин тренування. Хтось дивився на неї з повагою, хтось — із заздрістю. Аліса ж узагалі перестала приховувати неприязнь.
-Не радій завчасно, — холодно кинула вона, проходячи повз. — Тут виживають не всі.
Вікторія промовчала. Вона вже навчилася: відповіді забирають сили, які краще віддати танцю.
Тренування ставали жорсткішими. Хореограф вимагав ідеальної синхронності, і будь-яка помилка каралася додатковими годинами репетицій. Вікторія часто залишалася в залі після всіх — відпрацьовувала рухи до знемоги.
— Ти себе знищиш, — сказав він, підходячи ближче.
Дмитро мовчки простягнув їй воду. Їхні пальці торкнулися — і в цю мить щось змінилося. Напруга зникла, залишилося тепло. Справжнє. Небезпечне.
— Я хочу бути поруч, — тихо сказав він. — Не лише на сцені.
Вікторія підняла погляд. Її серце зробило крок уперед раніше, ніж розум встиг зупинити.
Але саме тоді у дверях зали з’явилася Аліса. Вона все бачила. Її усмішка була спокійною… занадто спокійною.
Вікторія ще не знала, що ця близькість стане новою зброєю проти неї.
Бо коли мрія поруч із коханням — завжди знаходиться хтось, хто захоче все зруйнувати.