Глава 4. Перешкоди і суперництво

Тренування розпочалися вже наступного дня. Зала була наповнена рухом, музикою та шумом юних танцівників, які намагалися показати себе найкраще. Вікторія відчула, що тут не лише талант важливий — тепер на перший план виходить витримка, дисципліна і сила характеру.

Серед інших учасників була дівчина на ім’я Аліса, яка відразу помітила Вікторію і, не приховуючи заздрості, заявила:

— Ти думаєш, що можеш тут затриматися? Я займаюся танцями з дитинства. Тут немає місця для тих, хто тільки мріє.

Вікторія лише спокійно відповіла:

— Мрії роблять нас сильнішими. Я готова працювати.

Тренер уважно спостерігав за всім, час від часу підходив і виправляв пози, рухи і синхронність. Дмитро стояв поруч і підтримував Вікторію, підказуючи та допомагаючи відточити рухи. Їхня взаємодія на сцені була природною, і поступово вони почали довіряти один одному.

Але робота була важкою. Вікторія падала від втоми, боліли м’язи, і здавалося, що часом сили зовсім не залишалося. Суперництво з Алісою робило все ще складніше: вона не приховувала, що готова будь-що, щоб бути кращою.

Проте щось всередині Вікторії не давало здатися. Кожен крок, кожен стрибок був кроком до мрії, і навіть біль здавався менш важким, коли поряд був Дмитро і підтримка дітей, яких вона навчала вдома.

Тієї ночі, повертаючись додому, Вікторія подумала: «Ніхто не казав, що буде легко… Але якщо я справді хочу цього — я досягну мети. І ніхто не зможе мене зупинити».

Вона ще не знала, що попереду її чекають не лише конкуренція та тренування, а й випробування, які змусять серце і тіло пройти через справжній вогонь, і що кохання стане не просто підтримкою, а ще й джерелом нових емоцій.