Вікторія прокинулася раніше звичайного. Серце билося швидко, руки трохи тремтіли — сьогодні відбудеться перший кастинг для нової танцювальної трупи. Вона одягла улюблену легку сукню для репетицій і вийшла на вулицю, де вже збиралися учасники.
У залі стояла напруга: молоді танцівники з інших містечок розтягували м’язи, репетирували па та дивилися один на одного з насторогою. Вікторія відчула, як хвилювання стискає груди, але вона пригадала, чому прийшла сюди. Танці — її життя, її мрія, її шанс довести собі, що вона може більше.
— Наступна, Вікторія, — крикнув хореограф.
Вікторія зайшла на сцену. Музика зазвучала, і всі сумніви зникли. Тіло само рухалося під ритм, кожен крок був продуманим, але водночас сповненим емоцій. Вона відчувала, як серце зливається з музикою, і навіть здавалось, що сцена стала частиною її самого.
Коли мелодія завершилася, Вікторія застигла, чекаючи оцінки. Хореограф дивився на неї хвилину, а потім кивнув:
— Ти маєш талант, Вікторіє. Але талант — це лише половина успіху. Потрібно працювати важче, ніж усі навколо.
У той момент до неї підійшов юнак із групи претендентів. Він мав темне волосся, спокійний погляд і легку посмішку.
Вікторія відчула, як серце завмерло. Вона не тільки стояла на порозі сцени, а й зустріла того, хто, можливо, змінить її життя не лише професійно, а й особисто.
Попереду чекали важкі тренування, суперництво та конкуренція, але Вікторія вже знала: цей шлях — її шанс і її мрія, і вона не відступить ні за що.