Глава 2. Новий шанс

Наступного ранку містечко прокинулося під незвичний шум: великі вантажівки, наповнені обладнанням для сцени, приїхали прямо на центральну площу. Вікторія стояла осторонь, не вірячи власним очам. Її серце б’ється частіше: відома танцювальна трупа приїхала саме сюди, і доля, здається, посміхнулася

— Це вони… справжні професіонали,

— прошепотіла одна з її учениць, захоплено стискаючи руки.

Вікторія не могла стримати усмішку. Вона відчула, як всередині запалюється надія. Її мрія була ближчою, ніж будь-коли.

Проте не все було так просто. До Вікторії підійшов організатор трупи — високий чоловік з суворим поглядом і блокнотом у руках.

— Ви керуєте місцевим гуртком? — запитав він.

— Так, — відповіла дівчина, трохи хвилюючись. — Ми навчаємо дітей танцювати.

Чоловік уважно її розглянув.

Ми шукаємо нових учасників до нашої трупи. Можливо, серед ваших вихованців є хтось талановитий. А ви? — він посміхнувся ледь помітно. — Ви не хочете спробувати себе на сцені?

Вікторія відчула, як серце пропустило удар. Це був шанс, про який вона мріяла все життя, але й страх — що вона недостатньо хороша — з’явився в один момент.

— Я… я готова спробувати, — вимовила вона тихо, але впевнено.

У той же момент діти захоплено заскочили її у обійми. Вікторія відчула: незалежно від результату, цей крок уже змінив її життя.

І саме тоді вона не знала, що попереду чекають не лише сцена і оплески, а й перші серйозні випробування, конкуренція, ревнощі та… кохання, яке здивує її серце.