Глава 1. Перший крок мрії

Вікторія прокинулася під стукіт шахтарських машин за вікном. Ранок у її містечку завжди був шумним і сірим, але дівчина, як завжди, відчула прилив енергії. Сьогодні був важливий день: заняття у танцювальному гуртку, який вона організувала для дітей, мали останній шанс на життя — міська влада планувала його закрити

Вона швидко перевела погляд на дзеркало: її темно-русяве волосся ще трохи сплутане, очі блищали від хвилювання. Вікторія знала, що танці — це її єдиний шлях до свободи, спосіб показати світу, ким вона може стати.

— Мамо, я йду! — крикнула вона, спускаючись сходами.

— Знову ті танці, Вікторіє? — почула у відповідь строго, майже з докором. — Ти ж швачка, про що ти мрієш?

Вікторія лише посміхнулася. Слова рідних більше не могли її зупинити. Вона взяла сумку з реквізитом для дітей і кинулася до зали. На вулиці повітря пахло воском і пилом шахт, але в її серці вже горіла інша реальність — сцена, світло софітів, музика та танець.

Як тільки вона відчинила двері, діти вже чекали її з нетерпінням. Їхні очі світилися радістю, а Вікторія відчула хвилю натхнення. Навіть якщо світ навколо сумний і обмежений, тут, у залі, вони могли створити свою маленьку магію.

І саме в той момент, коли вона починала репетицію, до містечка приїхала відома танцювальна трупа. Вікторія ще не знала, що це — її шанс змінити життя. Але серце вже відчувало, що все ось-ось почнеться…