Розділ 9 «Ми не вороги»

Ніколас- Ангел. Старший брат Лорда. Колись до Посвяти у нього була наречена, обоє любили один одного, але напередодні Посвяти дівчина відмовилася виходити заміж за Ніколаса і поспішно стала дружиною іншого ангела. З того часу Ніколас жодного разу не був одружений, він досі не може зрозуміти причину цього розлучення. Любить Аніранду як свою дочку, він як ніхто інший розуміє та підтримує її. Разом із братом входить у "загін захисників", користується повагою за розум, спокій та відданість

Всевишній мовчки й уважно вислухав розповідь Веліанта. Йому було дуже шкода поранену Блискавку. Коли розповідь закінчилася, ангели мовчки чекали що скаже Бог на все це - значить Велиант, ти пропонуєш нам залишити Лександра і Блискавку у себе, і оголосити про це рішення всім? Ви розумієте, які труднощі чекають на них у майбутньому? Я дуже хвалю тебе що ти не дивлячись на ворожнечу, допоміг демоніці, але не кожен оцінить це. Ви самі знаєте, що багато ангелів втратили своїх родичів через демонів. Я так пам’ятаю, як на одній із війн загинув твій старший дядько, брат твого батька. Навряд чи твій батько буде захоплений тим, що ти використовував цілительство на ворога

-Але Батьку, чи не ви казали нам, що всім потрібно допомагати. Тим паче блискавка не винна що через Лександра, що через свого батька натерпілася. Я анітрохи не шкодую що використав цілитество на ній, мені начхати що скаже батько, мені важливо що я зробив добру справу! Принаймні мене підтримуєте ви і дядько Ніколас, він теж вважає, що я правильно зробив! -Погляд молодого ангела впав на старшого

-Погоджуюсь зі словами Валіанта. А в іншому ми їх переконаємо. Не вірю я що все небо проти Ада, якщо я, Веліант, Аніранда і навіть ви припинили їх вважати ворогами, то є й інші, тільки вони бояться зізнатися, бояться що їх не зрозуміють і засудять. Батько нехай залишаються тут, якщо вони повернуться додому, то не будуть жити. Сатана не пробачить їм втечі та зради!

-Сатана їхній господар, правитель. Він має право вимагати їх у нас, і ми не можемо йому відмовити. Хіба що вони самі наважаться відмовлятися жити в Пеклі. Втім Сатана навряд чи їх вимагатиме, Веліант сказав, що їх вигнали. Значить вони без місця проживання? А це означає, що я сміливо можу їх прийняти до нас? Значить ти звернувся до Ніколаса Хочеш притулити їх до себе, це добре, хоч печерка теж не погана, але все ж вони заслуговують щоб жити в будинку. Добре, можеш сьогодні їх до себе взяти. Але зробіть це тихо, таємно, щоб ніхто не бачив хто вони. А я поговорю зі своїми радниками, що вони скажуть. Ідіть

Обидва ангели вклонилися і вийшли з палацу. Ніколас вирішив іди додому, щоб підготуватися до приходу гостей, Веліант же вигадав як їх непомітно привести до будинку Ніколаса. Він знайшов дві накидки, підлітаючи до них, коротко пояснив суть справи. Лександр швидко накинув на себе накидку, Блискавка ж сумнівалася в цьому, вона не хотіла жити до ангела, але боялася що якщо залишиться тут одна, її знайдуть і розірвуть інші ангели. Але все ж таки її зуміли вмовити. Вони без пригод дісталися будинку Ніколасу, він радісно їх прийняв до себе. Будинок Ніколаса був дуже красивим, не дивлячись що на вигляд він схожий на маленький будиночок, всередині він просторий. На першому поверсі знаходилися кухня, вітальня, ванна та туалет. На другому спальня Ніколаса, балкон з якого відкривається гарний вигляд, та три гостьові кімнати. Всі кімнати, все всередині було білими та золотими квітами, були так само й ніжно-блакитний, синій, але найдивовижніша кухня була розфарбована квітами веселки. Лександру кольори сподобалися, він жодного разу такі не бачив, у них у пеклі стандартні, чорний, яскраво-червоний, коричневий, сірий, інші кольори заборонялися. Блискавка злегка зіщулилася, їй було не по собі від усього цього, особливо її лякали яскраві кольори, не дивно, демон який народився і виріс у похмурих кольорах з побоюванням сприймає нові яскраві кольори. Ніколас з усмішкою дивився на нових гостей

-Не бійтеся, незабаром ви звикнете до цих квітів, вони вам навіть сподобається. Я хотів спитати, а демониця готує вміє?

Всі дивилися на Блискавку, вона дивилася на всіх недовірливо - Що я зараз роблю? У тебе немає рук!? Я вам не слуга, щоб вам варити, і хто сказав, що я буду тут жити?! – прошипіла Блискавка, намагаючись показати свою неприязнь до ангела.

Але на подив, Ніколас лише знизав плечима - значить доведеться мені готувати, правда я частіше на службі пропадаю, тому комусь доведеться займатися будинком. Лександре, ти не відмовиш мені допомогти?

-Чому б і ні? Я колись любив мамі допомагати, хоч у нас вважається, що чоловік не повинен займатися кухнею, це доля жінки, але я не проти, навіть за!

-Добре, ваші кімнати зверху, на другому поверсі, там є три гостьові кімнати, вибирайте будь-яку, яка вам сподобається, правда вони всі однакові, там і вибирати нічого. А ви хлопці залишитеся? -Звернувся до молодих ангелів

-Я мабуть додому піду, напевно мене вже обшукали, та й готується до іспиту потрібно, тож вибачте

-Я напевно теж піду, обіцяла матінці допомогу з прибиранням, вибачте дядечку

-Нічого мої гарні, я все розумію, це дуже важлива справа - проводив ангелів до виходу. Після того як зачинив за ними двері, подивився на демонів -Що ж, піду подивлюся що у мене є поїсти

Лександр і Блискавка оглядали будинок, вітальню, вона була найбільша в будинку, більше місця тут займала бібліотека, величезну шафу з книгами, здавалося порахувати їх неможливо, так щільно були заставлені в шафі.

-Вибачте -вийшов з кухні -Прибирання зробив до вашого приходу, а від про їжу забув, доведеться закуповуватися якщо ви не проти. Ви залишитеся вдома, вам поки що не можна показуватися, а я постараюся не довго - цими словами він вийшов з дому

Лександр сів на різнокольорових, м'який диван, Блискавка трохи розслабилася, але все одно в її очах була побоювання до цього будинку. Демон помітив її напругу