Розділ 8 "Все тільки починається"

Молнія вибралася з Пекла, з побоюванням ступила на землю Неба, вперше в житті вона бачить такі яскраві красиві кольори, зелена м'яка трава під ногами приємно на слух хрумтіла. Вічно зелені величезні дерева, видають аромат, який розноситься по всьому Небу. Ясне сонечко світить і лагідно зігріває, ніби все тіло своїм теплом обіймає. Для демониці, яка всім серцем любила свій будинок, це все було чуже, дивне. Все не так, як її вчили в школі. А тут десь живе Лександр, якщо він зумів тут прижитися, то чому демоніці не спробувати прижиться. Пройшовши трохи від головного входу в Пекло, Блискавка закушувала від болю губи, щоб не закричати, вона якосьприбув до печери, де тимчасово оселився її колишній чоловік, не дійшовши до входу в печеру, демониця не втрималася на ногах і зі стогоном впала на землю. Цього звуку вистачило Лександру, щоб її почув, демон обережно вийшов з печери і не повірив своїм очам, за пару метрів від печери лежала поранена, закривавлена ​​демонеса, не будь-яка, а сама Блискавка. Демон тут же кинувся до неї, кожен його дотик приносив їй пекельний біль. Саме вчасно Аніранда прийшла до нього, вона принесла йому їжу, як і обіцяла. Побачивши, що її коханий стоїть на колінах перед демонією, вона негайно кинулася до нього

-Не чіпай її, тут потрібен цілитель, її рано дуже серйозні - сказала Аніранда

-Ти це робиш? Ти зможеш їй допомогти? -стурбовано запитав демон

-Ні я цим не займаюсь. Але я знаю, хто може нам допомогу. Я скоро! -Ангел схопилася на ноги, і кудись побігла

Лександр провів її поглядом, потім подивився на Блискавку - Пробач мені, це я винен у твоїх ранах - тихо вимовив, опустивши голову

Аніранда насилу знайшла того хто міг допомогти пораненій демоніці, цим цілителем був Велиант-Веліант! Ти мені потрібен, ти повинен декого вилікувати, зможеш?

-Можу, але хто саме? Хто поранений?

-Немає часу пояснювати, біжимо! — схопивши ангела за руку, дівчина вже хотіла була бігти, але Веліант не поворухнувся

-Навіщо тікати, у нас же крила є? Забув?

- Ой, - вона трохи почервоніла, - я забула, я звикла все ходити пішки, - вони обоє злегка захихотіли і полетіли куди потрібно

Аніранда і Веліант опустилися на землю біля демонів. Олександр виглядав так, ніби він плакав, поки його коханої не було. Хоч сльози він витер, але очі були червоними. Веліант опустився навколішки перед демоницею, поглядом оцінив її стан -Аніранда, знайти що-небудь закусити їй, а ти Лександр, триматимеш її за руки, Аніранда потримай її за ноги -коли ангел і демон почали тримати поранену за руки та ноги, Блискавка тихо Застогнала -Тримайте міцно, їй буде дуже боляче-кивнув, ангел почав водити руками по її тіло, нашіптуючи, потроху посилюючи свою магію, демониця яку міцно тримали Аніранда і Лександр сильно закусила гілку між зубів, і простогнала. Трійця бачила, що лікування приносити їй біль, але Велиант не зупинявся, з-під його долонь йшло жовте свічення. Закінчилося все коли на Блискавці не залишилося ні подряпини, але водночас демониця знепритомніла. Веліант кивнув друзям, і вони відпустили її. Лександр обережно відніс її до своєї печерки. Коли він повернувся, ангели, стоячи на колінах, чекали його пояснень. Демон сів на траву. Небагато помовчавши, він заговорив

-Це Блискавка, моя дружина. Напевно вже колишня - відвів погляд убік

-Та сама за яку тобі засватали ще в дитинстві? -Спитала Аніранда, той мовчки кивнув -Хто з нею так вчинив?

-Це з твоєї вини з нею так поводилися? Її ґвалтували, і неодноразово-холодно промовив Велиант

Олександр подивився на ангелів - Хто ще міг це зробити з нею? Тільки Король насмілився, напевно побив її Раксар спочатку, а потім їй уже дісталося і від Господаря. Ймовірно, вона стала його наложницею. І все через мій егоїзм

-Наложницею? -жахнулася Аніранда -Він? З нею? -Не домовивши, закрила рот руками

-Так, Він з нею спав, як сказав Веліант. Раксар відмовився від неї, як і від своєї доньки, тепер вона не має права вважатися членом родини Раксара. Я завжди знав, що Раксар був нещадним, жорстоким тираном, але навіщо йому кидати доньку. Хіба що..

-Що? – разом спитали янголи, тупо дивлячись на демона

-Угода, Раксар міг укласти з Повелителем угоду, натомість щось він віддав Блискавку. Але ось що дивно, Блискавка втекла, це вперше коли наложниця могла втекти. Їй просто дозволили так просто втекти. Король явно щось задумав

-Ти так думаєш? -З побоюванням запитала Аніранда -А що якщо це випадково вийшло?

-Лександр правий, те що демониця так легко втекла до нас, це неспроста, що може задумати Сатана, ти хоча б здогадуєшся?

-Немає. Ніхто не може передбачити його думки і дії. Навіть найближчі і найвірніші слуги опиняються в розгубленості. Господь нікому не вірить, усіх використовує, хто б перед ним не стояв. Для нього ми жалюгідні раби, які повинні приносити йому користь. Я не знав, що ти цілитель

Веліант знизав плечима, Аніранда засміявся - Веліант, він колись вчився на цілителя, він думав стати цілителем, у нього є талант, у нього навіть немає дару!

-Так, дарунок, він передався мені від бабусі. До речі, скоро пройти іспит, якщо все буде добре, я піду працювати цілителем у нашу лікарню.

-Це правда? Як я рада! -Обняла його за шию -Це ж хороша новина! Продовжив справу бабусі, всіх нас пригостиш!

Їхню розмову перервала блискавка, що повільно виходила з печери, демониця руками трималася на стінку і повільно ступала по траві. Вона з побоюванням подивилася на ангелом, як вона здивувалася, або навіть розлютилася, коли побачила свого чоловіка, колишнього. Трійця стала на ноги, демон намагався не дивитись у вічі демониці, дивився вниз. Блискавка повільно йшла до нього. Аніранда хотіла заступитися за нього, але була зупинена Веліантом, який мовчки похитав головою, його погляд говорив: "Не треба, нехай самі розбираються". Опинившись майже впритул до демона, демониця гнівно дихала на нього. Він не наважувався нічого сказати. Блискавка дала йому ляпас, але через те, що вона була слабка, удар не приніс ніякого болю. Демониця як могла стримувала свої сльози, але недовго вона чинила опір, з очей сльози потекли градом, проклинаючи всіма словами демониця почала бити Лександру кулаками груди, він же мовчки зносив, розумів що заслужив. Не утримавшись на ногах дівчина впала на коліна -Ненавиджу, будь ти проклятий! Навіщо мені все це? Для чого я взагалі народився!