Пролог

(Автор)

Хто сказав, що любити можуть тільки люди? Хіба тільки люди мають цю хворобу? Ні, звірі, птахи і навіть рослини вміють любити. Наприклад лелеки, ці птахи здатні знаходить кілька разів і назавжди. Навіть коли вмирає один птах, інший не зможе довго жити. Так само й інші звірі, хтось вибирає пару назавжди, хтось змінює її щосезону. Але ця історія зовсім про інше. Це неземне кохання. Кохання, яке виникло між ворогами, між непримиренними суперниками. Чи щирі ці почуття або лише тимчасовий сплеск пристрасті, кохання, ніжності. Тільки випробуваннями можна довести що ці почуття реальні, не жарт, не іграшка, не розвага. Але чи зуміють інші прийняті це кохання?

(Ангел)

Небеса. З них видно все, що ніхто не залишиться без нагляду, без уважного спостереження. На небесах панує мир, спокій, доброта, кохання. Ніхто не знає, що таке зло, сльози, горе. Лише землі, земні люди все це знають. Страждання, біди, зло, зрада, кохання, дружба, сім'я. Кожна людина має свою ношу від народження до смерті. Ми лише допомагаємо її нести, нагадуємо, вказуємо на помилки. Не завжди наші підказки помічають, беруть до уваги. Буває так що помітив, але нічого не зробив, а потім шкодуєш, буває що помітив, але використав не вірно, а буває що навіть якщо ти зробив усе правильно, хтось обманює тебе і привласнює собі. Будь-яке в житті буває, ми звикли допомагати своїм дітям, так ми називаємо земних людей, не важливо старий, молодий, чи дитина, всі вони діти для нас. Але так само буває що нам заважають, наші вічні вороги, суперники, ті кому не судилося виправитися, зміниться, стати кращими, наш обов'язок захищати людей від Зла

(Демон)

пекло Тут не менш кращий вид. Хтось може не погоджуватися, але нас це не хвилює. Ми втілення зла, зради, невірності. Ми протилежність всьому доброму. Ми замінюємо чесність брехнею, доброту злістю, вірність зрадою. Ми такі, кожен із нас робить зло людству, ми брати та сестри. Нам подобається така робота, мучить, випробовувати, катувати, вбивати. Це для нас. Але ці добрі пташки з пір'ям завжди нам заважають, ми з ними вороги, непримиренні вороги. Але чіпати їх ми не можемо, закон такий. Для нас уразливі лише люди. Що може бути солодшим за муки людини? Але хіба все наше життя залежить лише від цього? Я не вірю, сумніваюся, що іншого вибору у нас немає. Ні, він є, просто потрібно добре пошукати. Але хіба тебе слухатиме хтось чужий? Напевно, ні, але якщо постаратися, то тебе помітять