Золоту рибку у студію

Швидким рухом обійняв, перекинув через плече і виніс із ресторану, на ходу буркнувши : «Запишіть на мій рахунок». Оговталася лише у номері уже без плаття і без мереживних трусиків : «Як добре що у мене тепер лазерна депіляція, і я гладенька як шовк. Що у мене взагалі робиться у голові? А може знову по дружбі? Все таки із ним добре, кому я брешу просто бомба.».

Із душової вийшов – він Бог еротики. Мокрий і таке маленьке полотенце, а вид ззаду взагалі. Ой, по – моєму я слиною стікаю, це все довге утримання, точно! Це не прихильність і він гад, а може і ні, до цього ні разу не образив. Ну нічого він засне а я тихенько як дремену.

-Навіть не надійся! По обличчі бачу знову капость надумала. Ти спиш зі мною тут і сьогодні.

-Це викрадення.- обурено протестувала але якось в’яло, для проформи.

-Я ще не старався, зараз шампанське принесуть чи ти щось хочеш інше? Кіно? Кава ?

-Секс!- ой лишенько я це сказала вголос?

Ніч була дуже продуктивною, попрацювали ми славно, все у відпустку провітрити голову, поставити усе на місце. Давненько хотіла на море, поїду у Одесу дикаркою, як колись і ніхто не вичислить. Чому на серці тоді так сумно, ніби у дитинстві нашкодиш і чекаєш коли ж покарають.

Усі консультації і практики перенесла на плечі своїм знайомим спеціалістам, важкувато було, але це вартувало того- перша відпустка за п’ять років.

Одесса таке цікаве місто, побувавши одного разу вже ніколи не викреслити із свого серця. Затишні вулички, одеські дворики, незрівнянні мешканці і звичайно дерибасівська. Обійшовши вздовж і впоперек пішком усе що можна, лише зараз відчула якесь моральне задоволення від проведеного часу.

Засмагати на сонці не любила, так повалятися у тіні із книжкою, соняшниковими зернятами і булкою. Випічкою любила балуватися її подруга яка так і не змогла вирватися із лап забуття, тому щоразу купувала смачнючі перепічки і клала поряд ніби вона відійшла і скоро прийде поласувати нею. Потім частувала чайок або віддавала якійсь дитині. Вже дві неділі минало, тіло і волосся ввібрало запах солоного морського повітря гарячого піску і надії, чомусь все частіше стала згадувати подругу і Марка. Навіть додаткові порції морозива не радували, сум тихо прокрався і накатував із новою силою.

-Може це мене гормони бушують і скоро місячні? – чайка дожовувала бублик із маком нічого не відповідаючи. Я геть здичавіла, заведу собаку, точно хотіла будиночок і гавкуна. Може на курси запишусь акварелі, буде як замісна арт терапія. А чайка все мочки тягнула вже другого бубля у сторону моря.

-А мене запитати нічого не хочеш?

-Ааааа ,ти …Як?

-Ти думаєш я ідіот? Поки ти заснула часу не можна було гаяти, я тобі програмку у телефон закинув і знав де ти із ким. Невже ти думала що я сплю, бачив твоє феєричне зникнення, так голосно ще ніхто не збирався. Ледве тримався щоб не засміятися. Ай, боляче, без рук.

Сльози чомусь самі почали литися як із рогу достатку. Що це таке, чому така реакція, я люблю?

-Я люблю, тебе дурочку – люблю. Пішли достатньо вигодовувати чайок вони вже не літають тільки боком ходять, скоро до тебе у халупку будуть ходити і вимагати частувань, дивись дограєшся. -Чомусь сили противитися не було зовсім, здалась. Можливо усе не так і погано. Побачимо.

Декілька днів провели разом. Навіть у дельфінарії з прекрасними дельфінчиками вдалося поплавати, але чомусь сил забракло, закрутилася голова. Перше, що побачила стривожене обличчя гарненького Марка.

-І давно тебе штормить? Може серце чи іще щось? Ти не переживай ми вже їдемо у лікарню.

-Не хочу, мені добре. Я нікуди не поїду, по – моєму я знаю у чому вся сіль. Зупиняй таксі тільки біля аптеки.

-Тобі все-таки погано!

-Ні, дурню! Від того чим ми займались можуть бути наслідки.

-Я чистий, у мене немає хвороб.

-О, тугодум! Дай мені Всесвіт сил тебе не добити, тест на вагітність купи і щось від нудоти, укачало мене чи то від тебе.

Договорити Марфі не дали, чмокнувши із дурнуватим виглядом полетів у найближчу фармацію. Повернувся із мішком, не менше.

-Ти що там купляв? Усю аптеку?

-Ні все що порекомендували, ну ось дивись десять тестів, це від нудоти це від печії і вітаміни для вагітних, а іще бандаж.

-Ей, по легше я просила один тест. Нумо додому шопоголік невдаха.

Засівши у ванній кімнаті схрестила пальці, тільки б не це, не готова до таких крутих перемін. Значить скільки там чекати п’ять хвилин а потім результат.

-Я тебе вб’ю, гад повзучий! Чого либу давиш як кіт чеширський. Ненавиджу все життя мені зіпсував як жити тепер?- плач і схлипи від них голова кружилася.

-Так я не зрозумів, що там?

-Там дві жирні полоси, що перекреслюють моє майбутнє. Вагітна я!

-Чудово, тепер у мене буде дві гарненькі зміючки.-тихо підкравшись обіймав за плечі і гладив плоский живіт негідник. Тепер вихід лише один – ти станеш моєю дружиною і нікуди не біжиш, достатньо вже, вгомонись. Колись давно, моя бабця сказала мені що буду бігати за своєю долею так що ноги горітимуть, не вірив до сьогодні. Містика не для мене. А ти приляж, відпочинь.

Сон затягнув у свої сіті відразу. Уривки із дитинства, потім фентезі яскравість заворожувала. Чудовий сад весь у черешнях стиглих, варто лиш руку простягти. На долоню упала ягода налита сонцем, яка краса.

-Онучко, будь щаслива! Ваша ягідка – дочка, наша надія. Достатньо із тебе митарств сьогодні ти із повна отримаєш те від чого відмовилась багато років назад. З’їж плід на долоні, вивільни полонене серце і заповни любов’ю. ми завше поряд що б не сталося.

Різке світло осяяло все навкруги, черешня манила і запрошувала пригоститися. Смачний сік танув у роті і водночас ніби розносився частинками по всьому тілі, як же тяжко і легко водночас. Хтось до нестями трусив сонну Марфу. Посоловілими очима не до кінця розуміючи де вона притягнула рідні руки до себе.

-Люблю, виявляється тяжке слово!