Хто такий Бог еротики?

Трохи перепочивши, згадала про так і не розкриту коробку, цікаво що то має бути? Відкриття було феєричним, адже на неї чекало неймовірно красиве голе плаття і запрошення на вечерю. У записці нашкрябано : «Щодня чекатиму тебе за столиком у твоєму улюбленому ресторані. Твій М.».

Ну прямо містер конгеніальність, «твій М», чий він не знаю але із цим потрібно покінчити, або зараз або ніколи. Десь глибоко у середині пищав тихо голосок, а може він все – таки тобі подобається? Нумо придивися ти ж не сніжна королева. Ну що ж самі напросилися, піду вийду у світ потрушу стариною.

У такому болюче знайомому місці, все залишилося як завше, висока стеля з розписом у венеціанському стилі, бархат і позолота, білосніжні скатертини ті ж привітні офіціанти з адміністратором, ніби не було тих п’яти років позаду. Так, п’ять років тиші і забуття, все просто я і мої невеличкі потреби, сама захотіла сама зробила, тут все просто. А із чоловіками? Там душно і не завжди ясно, чого він від тебе хоче і чи хоче взагалі, навіть якщо ти психолог (психологи такі самі люди, нажаль супер силу ніхто не додає).

Його побачила із далеку, ну знайомий почерк, так випендрювався лише один знайомий – Марк. Присівши напроти, лише зараз з’явилося відчуття, що насправді навіть не знаю його, хто він по професії, чи одружений і як розшукав ? Дрібні звички в їжі та у побуті так це не мало важно та постіль це іще не все. Роздуми у моїй багатостраждальній голові перервало запитання.

-Ти все ж прийшла.-задоволено промуркотів мужчина.

-Прийшлося, ти не лишаєш мені вибору, або зараз поговорим остаточно або ти матимеш якісь марні ілюзії.

-Дай мені десять хвилин, просто слухай і не перебивай. Ти ж памятаєш нашу зустріч?

-Ну таке важко забути, іноді пам'ять стерти хочеться.

-Так, от, на той період мені запропонували деяку справу. Навіть, не так не справу я допомагав у викритті сіті борделей, мав приходити під виглядом клієнта і здавати адреса, кількість повій ну і..

-Сто чортів тобі в печінку! Ти –Марфа кипіла від браку слів і переповнення емоцій. Ти мент?

-Ні! Це не те що ти думаєш!

-Дійсно, а що я маю думати? Я нічого про тебе не знаю, хто ти чим ти живеш і саме головне якого бісу від мене потрібно? Ти як геморой, виліз і тероризуєш.

-Саме головне ти не дослухала – я тебе люблю. Завше любив як тільки побачив, потім твої чарівні руки і голос. Ти розумничка, така неймовірна і холодна як граніт. Я нічого не розумів, ми з тобою проводили час разом, в надії що ти пом’якшаєш і хоч якісь вичавиш емоції, а на томість втекла світ за очі. Ледве вичислив. Ти ж душу всю вивернула, ні на одну не можу дивитися, думав у монастир піду, ні на кого дружок не реагує, а як тебе тільки почув думав штани тріснуть.

-То у нас проблеми? Порекомендувати психотерапевта чи психоневролога?

-Не смішно! Я душу тут виливаю, а ти все знову фарсом робиш, невже я нічого не значу для тебе?

-Та не знаю я нічого, заплуталась. Думала все навпаки, для тебе лиш іграшка, так позависати від подруги і від жінки, чи може таке збочене бачення.

-Психолог хріновий! Я зараз ременяку на штанях зніму і як вперіщу по м’якенькій дупі.

-Руки геть від психологів. Та й у нас до задушевних розмов не доходило, якось все закінчувалося і починалося однаково, ніби ти сексуальний маніяком був.

-Так, поки не прибив, послухай мене і не перебивай бо рота заклею. О, знову я не можу спокійно дивитися на тебе, у голові лише одна думка взяти тебе прямо тут. Та й плаття в тебе занадто спокусливе.

-Я не хочу мішати твоїй фантазії але його(плаття) ти сам купив.-покрутивши у виска пограла бровами дівчина.

-Так я програміст, із безпеки, пишу різні програми забезпечення для банків і не тільки – це раз, гроші водяться –два, будь моєю дружиною?

Марфа зависла. Келих вина випав із рук заливши попередньо і плаття і скатертину. Щелепа відвисла проживаючи якось окреме життя. В горлі пересохло, ковтати стало дедалі важче.

-Я той вийду на хвилиночку.-а в голові кричало біжи, швидше шевели колготками пахне смаженим.

-Стоять! –гаркнув Марк. Ти набігалась, достатньо!