Доведуть...

Уже добре поніжившись у гарячій запашній ванні, випивши келих чудодійно – відновлювального еліксиру життя (а коротше кажучи коньяку), у голові усе не складувалась картина маслом сьогодення. Де вона знову накосячила? Жила собі спокійно, нікого не чіпала, чи там на «верху» комусь стало дуже скучно спостерігати за її життям, або ж знову рідненькі потурбувалися. А спитати? Чому не спитати чого я хочу і чи мені це усе потрібно? Жила собі тихенько раділа дрібничкам, а на тобі тримай фашист гранату.

Тільки но поклавши голову на подушку, заснула мертвим сном. Але він не приніс такого бажаного відпочинку, адже там її чекали сни. Навіщо підсвідомість так мучить, навіть поспати не дадуть і тут дістануть. Картинки змінювали одна одну, то дитинство, то перший і дай Боже останній чоловік, а потім щось новеньке – дитячі руки міцно охопили шию, заливаючись дзвінким сміхом ніби на відстані чулося : «Мамуся невже ти не хочеш мене знайти? Шукай мене!». Потім снився акваріум повен рибок, різних видів і так їх було багато що вони почали випадати на підлогу.

Вже просинаючись у холодному поту, запевнила себе більше ніколи не питиму на ніч, а якщо і вип’ю то максимум келих вина а краще чай і тей заспокійливий. Ну ні! Ніхто не зіпсує мені настрою, не у цьому житті. Значить так, що там по Юнгу в нас сни говорять, так так підсвідомість, таке – сяке –ясно. По Фрейду навіть дивитися не буду. Хм, а може старий добрий бабусин сонник? Книга феєрично випала із рук на сторінці, яка тлумачила що значить коли сниться риба.

-Я здуріла! Мені конче необхідно попити заспокійливих. Це ж нічого не значить? Чи значить? Гей, кохані родичі у мене кандидата немає! Почуйте мене, не хочу і не можу, не буду нічого відчувати! Більше ніяких переживань, люблю –тапки куплю не про мене, забулись? Роздуми перервав дзвінок у двері.

-Сусіди прийшли чи що?! Видно викликали дурку особисто для мене.-від роздумів відірвав голос за дверима.

-Агов, хто живий є вдома? Жму кнопку пів години і ніякого результату.

-Не знаю хто ви і чого хочете, але дзвінок не працює давно. –а у голові відлунням мчали думки Батечки і хтось мою виставу одного актора слухав, зараз від сорому спопелію.

-А можливо Ви все-таки відчините мені важко посилку тримати.

-Маніяк?

-Кур’єр! Тут на вашу адресу букет і посилка, правда від різних відправників, але ми скомпонували доставку, то що розпишетесь? І я все таки звільнюсь від тягаря.

Так де мій балончик і шокер? Ну чому не поставити вічко на двері, давно проситься усе часу бракує. А, була не була – відкриваю.

За дверима дійсно стояв худий хлопчина у фірмовому одязі доставки чогось там. Вже із благаючим виглядом, опустив мої руки із балончиком і шокером і вручив корзину із соняхами та ірисами та коробку із банальним червоним бантом. Ясно – ранок починається не з кави.

Дотеліпавши хто знає як до роботи, переступивши поріг приймальні, зрозуміла день не задався, а я навіть коробку іще навіть не відкривала, залишивши вдома одиноко лежати на підлозі. На мене очікували і не тільки пацієнти. Там були вони! Двоє гадів один із них зіпсувавши життя, а інший іще не придумала епітетів. Все рівно гади повзучі.

Мало того що мучили своєю присутністю, так іще на перебір хвалили мене як спеціаліста (хоч який майстер їм ще не доводилося на своїй шкурі відчути) при цьому вспіваючи жартувати наперебій. Ну я і ляпнула про те що все – таки я ж сімейний психолог і приймаю усі пари навіть такі як вони трішки нетрадиційні. І чому вони побагровіли, навіть не знаю і настрій відразу покращився.

Чомусь думала, що дехто більше не з’явиться на горизонті, але доля іще та гумористка. Два таких підходи і почну думати про взаємовигідні договори, я то жіночка одинока і голодна, а тут всі карти у руки, як не як.

-Нас поза чергою пропустили, як пару із особливим шармом, правда піджартовували хто з нас вона а хто ж він.- все іще багрового відтінку відпльовував Марк. Навіщо ти так?

-А якого біса ви вдираєтеся у моє життя на роботу, псуючи нерви і настрій. Значить так, тебе (показуючи на Віктора) бачити взагалі немає бажання, тебе чекає якби дружина на хвилиночку, кроком руш до неї. Так не буде більше пахлави і такої дурепи – сам винен. А ти дорогенький (підійшла черга до Марка) взагалі не маєш тут бути, про тебе максимум знання ім’я і звички у ліжку – усе «феніта аля комедія». Ходять і ходять! Геть !- очманівши верещала Марфа.

Вони не пручаючись пішли. Добре без обіцянок повернутися. День пройшов напружений у робочому темпі, хоч щось було звично і зрозуміло. От і ладушки все добре – додому відпочивати, навіть вечеряти немає бажання. Сама себе заспокоюючи добрела до квартири, можливо варто подумати про невеличкий заміський будиночок, можна навіть якийсь побудований перепланувати, гаразд складу план. І заведу собаку, ні краще собацюру щоб ніякий гад повзучий не просочився.