Чим далі в ліс тим більше...

А далі дні як пісок просипалися швидко ніби і не було. Улюблені курси що вимотували останню нервову клітину, так, було цікаво але так тяжко, адже робота вдень, увечері коханець і домашка, одне радувало не потрібно готувати і прати. Наші відносини були мені незрозумілі, з однієї сторони так зручно йому, а мені в принципі все рівно аби не конвеєр. Після певного періоду почала помічати прояви якихось не зрозумілих емоцій : то подарунки без причини, то разом у відрядження, обіймашки і поцілунки у губи ніби клеймуючими знаками.

А я що? Бездушне стерво ну нічого не відчувала, так для годиться робила вигляд що страшенно подобається кохатися «відпрацьовувала», як могла, то каву зранку чи чай за бажанням могла навіть бутерброд приготувати із собою. Дивно але ті не шедеври кулінарії ледве не до небес підносили, цікаво йому їх що ніколи не готували? Або ж це можливо дещо інше?

Отримавши заповітний диплом і різноманітні сертифікати, зрозуміла одне потрібно робити ноги від цього, достатньо від мене і цього чоловіка незрозумілих незакритих гештальтів. Довго втілюючи свій план втечі, все – таки зважилася. Спершу з’їхала із квартири попередньо обговоривши із хазяйкою квартири усі за і проти, натомість отримала невеличку однокімнатну халупку на окраїні. Там точно ніхто не шукатиме. Із роботи теж звільнилася, на томість почала практику психологом під псевдонімом, паралельно працюючи (щоб штанці не спали) на державній роботі у дитячому садочку. Обранцю послала на телефон петицію про розірвання договору і про повернення усіх коштовних подарунків, як знак відшкодування збитку. О святі хащі, сама у шоці від такої терапії!

Знову перегорнувши нову сторінку стала першокласним сімейним психологом. Вже відчуваючи важу своїх тридцяти років, не впускала навіть думку щось міняти. Та й навіщо? Нічого кращого вже не буде, нехай іде все як є. Еверест який так хотілося підкорити лежить у ніг, а інших бажань допоки не має.

Знову на роботу! Все як завше невеличкий кабінет, затишно облаштований у жовтих – сонячних тонах, м’який диванчик і крісло на вибір, шафа із улюбленими книгами і море зелених насаджень. Письмовий стіл біля вікна і повний творчий безлад грів душу. Секретаря не наймала, навіщо якщо і сама може гарно облаштувати свій робочий час так як зручно, і записник з календарем у поміч.

Попивши чудодійної кави вже почала робочий день. На сьогодні заплановано декілька сімейних пар, ну що ж подивимося який жах на мене очікує.

На Марфі сьогодні була спідниця олівець пісочного кольору, яка вигідно підкреслювала фігуру та блуза чорного класичного покрою. Стрижка каскад і каштанове волосся спадало на плечі, коротше кажучи весь образ так і голосив погляньте яка я красунечка. Іноді для створення стилю офіційного і суворого педагога одягала окуляри обманки.

Ну –с, поглянемо, хто тут причаївся? Заходьте –голосом лікаря на прийомі оповістила кралечка.

Подиву не було кінця і краю, хоч жоден м’яз на обличчі не видавав її. Впізнала із першого погляду – він той хто змусив серце скам’яніти. Так вже не такий молодий і амбіційний з потухлим поглядом, вкритий рясною сивиною (видно її часто привносила нова кохана).від раніше коханого мужчини нічого не залишилося.  Піднявши погляд на психолога було видно теж впізнав, здивування перло звідусіль.

Ага викусив? Так, так і я вмію дивувати. Вже подумки вела незриму розмову з опонентом.

На дверях красувалась вивіска із псевдонімом, а чом би й ні. Я хазяйка своєму життю чи як? Змогла вирватися із старої оболонки і стати тим на кого заслуговую. Ну ось здавалося бери і роздави по повній, розмаж по стінкам, добий, але розклавши усю ситуацію по поличках зрозуміла це все не принесе задоволення, лиш осад.

-А ішло б усе до Біса, поспілкуюсь і відправлю до іншого спеціаліста, так кажучи із очей геть із серця вон. Скажу що не можу із таким складним випадком працювати собі ж дорожче буде, очі мені мусолитимуть. Ну їх дебілів і їх гроші також.