Відпочинок

Здавалося дні несуться, як секунди. Нічого не гнітило і не здавалося якимось бридким чи відразливим. Навіть те, що жили вони в кімнатці два на два метри, де вміщувалися лише два ліжка і вішак для одягу, подвір’я без червоних доріжок і довкола все схоже на будиночок на курячій нозі баби яги. Душова збита з дощок не зачинялася і вода майже завжди була холодна, перекуси бутербродами і чаєм, все такі дрібниці. Головне що вона із ним, такою бажаною і потрібною почувалась вперше за все життя.

Ну і що, що вона чужа жінка, паспортний штамп нічого зараз не значив. Чоловіку не дзвонила і не тягнуло, навіть думати не хотілося про те що все закінчиться і буде потрібно вертатися і щось пояснювати всім кому не попадя.

Пісок жовтим морем радував і грів ноги. Він просипався через пальці рук, ніби нагадував як швидко плине час. Сидячи годинами у моря не хотілося йти, хвилі заворожували і заспокоювали. Як же добре з коханою людиною і нехай він не може визначити чи точно кохає чи ні, зараз так хороше. Хотілося знову малювати картини, мріяти і творити. Давно забуте відчуття натхнення знову і знову приходило і вирувало по всьому тілу. Відчуття що вона жива і живе було як ніколи реальне, кохана жінки чи то дівчина іще ніколи не було такого.

Тримаючись за руки пара сиділа на березі у моря, зустрічали ранок, який приносив розтавання. Вже не хотілося ні їжі, ні вина, тільки дивитися на нього, щоб закарбувати в пам’яті його вигляд, очі в яких тонула як сніжинка на долоні, запах що п’янив, все як у шістнадцять, перша любов і хотілося іще і іще побути поряд вдихнути запах коханого ніби насититися аурою, щоб на відстані знати що все добре у нього і наскільки швидко прийде. Ну що тут такого здавалось якийсь курортний роман, але чому так тяжко іти.

-Де ж ти був все моє життя? Чому дав зробити скільки помилок, чому не захистив? Навіть зараз мовчиш, бо невпевнений чи то у собі чи точно на відсотків дев’яносто у мені. Нічого сказати? Я ж їду вже сьогодні від тебе, ти розумієш їду, у своє власне пекло.

Нічого не сказавши просто цілував очі які рясніли слізьми, цілував руки які тремтіли як лист на вітру, плечі які раз по раз то підіймалися то опускалися. Ранок як же хочеться щоб ти не приходив, іще ніколи так нічого не хотілося, як цього. Руки то ласкали то обіймали. Цього ранку Марфуша зрозуміла, оргазм точно існує, і від близості можна отримати задоволення. Вона вже не була колодою яка просто терпіла до часу «х».

За горизонтом пропало маленьке селище, де залишився той кому віддала і душу і тіло. Знову далека дорога і той самий пейзаж, дзвінки по роботі і рідним. Чоловіку подзвонила в останню чергу, із намірами про розлучення, і це було остаточне рішення Майже весь шлях пройшов під одну і ту ж пісню, під неї і плакала і ридала від безпомічності, нерішучості і вияснювання відносин із тим кому в принципі немало б бути діла до її справ.