Лео знову грав у мовчанку, зникнувши з життя дівчини на кілька днів. Можливо, йому потрібен був цей час, щоб, нарешті, розібратись у собі, або він просто здався і прийняв їх останню сварку за кінець стосунків. Яна вирішила почекати і подивитись, що з цього вийде. Вона вже робила широкі жести, ініціювала відверті розмови, тож тепер він має сам прийняти якесь рішення для себе.
Натомість, дівчина зосередилась на своєму житті.
Якщо шкільні канікули ще тривали, то на танцях вже почались репетиції. Яна пам’ятала, що Алла Дмитрівна обіцяла зосередитись на відшліфуванні програм, адже до конкурсу залишалось всього три місяці. Треба довести все до ідеалу. Саме з такими думками й настроєм, Яна увійшла в танц клас. Вона трохи сумувала за усіма, а більш за все за атмосферою танцювального колективу, який живе й переймається танцями, хоча і про своє юнацьке пам’ятає: тут можна поговорити про школу, батьків, кохання й просто поділитись захопленнями не пов’язаними з танцями.
Дівчина очікувала почути звичний гамір й сміх, та натомість почула ридання і тихі перешіптування. Всі хто вже був в залі, тримались гуртом, схилившись над кимось хто плакав. Навіть не так, чулись гіркі ридання з підвиванням:
- Я ж його просила не їхати, - завивала Вероніка, дівчина на рік старша за Яну. Вероніка сиділа на лавці й витирала сльози, а інші дівчата намагались її втішити: хто гладив по спині, хто тихо проговорював «ну ну», більшість же стояли поруч зі скорбним виразом обличчя.
Яна, не привертаючи уваги, підійшла до Вадима, одного з танцюристів їх колективу, який стояв більш віддалено від епіцентру подій.
- Що сталось?
- Юра ногу зламав. Поїхав на канікулах в Карпати і там на лижах невдало спустився. Сьогодні перед репетицією наважився зателефонувати Веронічці, от вона і в шоці від таких новин.
Юра і Вероніка були партнерами, більш того, вони були без перебільшення кращою парою в їх колективі. Ще минулого року їм пророкували перемогу на конкурсі, та ковід зламав усі їх плани і, здавалось, що і перспективи, та вони ще з більшим завзяттям взялись за тренування, тож їх перспективи бачили усі. А тепер на цих перспективах можна ставити крапку. Яні було дуже шкода Вероніку, з якою у них до того ж були гарні стосунки, незважаючи на конкуренцію. І саме через цю вічну конкуренцію, дівчина все ж таки подумала, що тепер у них з Яриком більше шансів на перемогу. Хоча сильні пари є і в їх колективі й, звичайно, їх достатньо в місті.
Вероніка все не могла заспокоїтись, тож Аня – її краща подружка, визвалась проводити її до дому. Проте й інші учасники колективу були не надто зібрані, тож перше тренування 2021 року, можна було вважати провальним.
- Це жахливо, - підсумував Ярик вже коли вони разом йшли додому. Хлопець визвався проводити свою партнерку.
- Це було безвідповідально з боку Юри, і от наслідки. Пообіцяй що не втнеш такої дурні напередодні конкурсу, - серйозно виголосила Яна.
- Не переймайся через це. Для мене конкурс дуже важливий – це можливість отримати гарні додаткові бали для вступу до вишу і я ними не знехтую, повір.
- Це добре. Не знаю як Вероніка це переживе. У них були всі шанси на перемогу.
- Так, вона вправна танцівниця, краща в колективі і така підстава через Юрку.
- І не кажи. Ще й тиждень наважувався їй розповісти, канікули псувати не хотів, йолоп, - обурювалась Яна.
Так за розмовами вони дійшли до її під’їзду де тепло розпрощались до наступної репетиції.
#1505 в Любовні романи
#362 в Короткий любовний роман
#147 в Молодіжна проза
#30 в Підліткова проза
Відредаговано: 15.12.2024