֍ 25 ֍

Яна обожнювала читати й дивитись про кохання. Проте була одна спільна властивість у ромкомах й драмах, яка невимовно її бісила кожного разу, це – недомовки героїв. Брехня, замовчування чи недосказаність, завжди вилазять героям боком у найневідповідніший момент. І їй кожного разу хотілось кричати героям, щоб вони так не робили, щоб не були такими наївними, дурними, слабкодухими й невпевненими. В решті решт, знаючи правду легше приймати рішення про те, чи потрібна тобі така людина поруч, чи не обманюєшся ти, чи не витрачаєш даремно час, чи не будуєш марних очікувань. Усе ж так просто! 

Та почавши зустрічатись з Лео, вона і сама потрапила на цей гачок. Вона боялась, що Лео може дізнатись, про її першочергові плани щодо нього; вона не хотіла його образити, тому робила вигляд, що цікавиться боксом і дуже хоче ходити на його уроки самооборони, а ще не говорила про те, що їй подобається танцювати з Яриком і вона рада, що він повернувся на танці. Почавши стосунки з хлопцем, їй довелось фільтрувати сказане, в першу чергу думаючи, про його ставлення до її слів. Це вже були перші кроки до замовчування, і хоч як би це її не гнітило, та все ж легше було знайти якесь виправдання чи зіграти зацікавленість, ніж свідомо образити хлопця. В решті решт, чи це не компроміс? Яні бракувало досвіду у цьому питанні, щоб дати собі чітку відповідь.

Проте, в чому вона точно не мала сумнівів, так це в тому, що ситуація на цьому тижні, не може бути пройдена без відвертої розмови. Вона уявляла її, як нарив у їх стосунках, який необхідно було вичистити від бруду, аби не загноїлась, аби не наросла шкіра, яку потім ще болючіше буде різати. І хоч як би їй хотілось перенести розмову на інший день, і не псувати таке чудове, тепле побачення, не говорити про образи після перших зізнань у коханні, Яна не дозволила собі, чи вірніше сказати, їх парі, такої малодушності. 

Тому вона усе ж таки протягнула Лео ці конверти, чекаючи на його відповідь. Їй було важливо, щоб хлопець їй відкрився і вони відверто поговорили. Вона розуміла, що інакше, подібні ситуації будуть виникати повсякчас і одного дня, хтось із них неодмінно втомиться ломитись в зачинені двері.

- Яка ж ти усе таки хитра лисичка, моя Яна, - спробував віджартуватись хлопець. Яна бачила, що він почувається ніяково, що він відводить очі й ховає руки, та все ж продовжувала вичікувально на нього дивитись.

- Чому тобі здалось, що я віддалився від тебе? – спробував піти у наступ, та не почувши відповіді, почав шукати її сам - Через те, що перестав ходити на репетиції? Так, я ж тобі пояснював, що готуюсь до змагань. Тому і в суботу в кафе не покликав. Ти через це образилась?

Лев говорив швидше, ніж зазвичай і все так само не дивився на Яну. 

Яна зітхнула, адже не такої розмови очікувала від Лева. Та поборовши розчарування, вона усе ж таки вирішила зробити останній крок на зустріч. Дівчина взяла його руку, яка нервово перебирала серветки і цим змусила зупинитись. Лео нарешті перестав відводити очі, захоплений діями Яни. 

- Я вже сказала, що люблю тебе. А ще, ми домовились бути відвертими один з одним. Тому я прошу тебе, давай чесно обсудимо цю ситуацію. Мені тебе бракувало. Бракувало того спокою й легкості, що сьогодні був поміж нами. Якщо ми зараз зробимо вигляд, що нічого не сталось, то рано чи пізно – втратимо цю близькість. 

Хлопець ковтнув ком, що утворився в горлі. Було видно, як йому важко долати внутрішніх демонів. На якусь мить, Яні здалось, що це кінець, що зараз він закриється ще більше від неї і наростить броню замість звичних голочок. Та гіркота в серці не встигла розтектись жилами по тілу, адже Лео зробив над зусилля над собою і вже зовсім іншим, більш рішучим поглядом, дивився на Яну.   

- Я приревнував до Ярика.

- У суботу? – уточнила Яна, щоб заповнити тишу і спонукати Лева до більшої відвертості.

- Ні. Я ревнував тебе до Ярика усі ці чотири роки. Спочатку, я думав, що він забрав мою подругу, потім я зрозумів, що ти мені подобалась, як дівчина, а не як друг, і я став ревнувати ще дужче. Ти обрала мене, я ніби заспокоївся, та коли він повернувся на танці стало ще важче. Та я не міг тебе просити не танцювати з ним. Було важко, та я справлявся. А в цю суботу, коли ти пішла з ним гуляти, я відчув себе не потрібним. Чесно, коли ми бачились на цьому тижні, я кожного разу чекав, що ти скажеш, що кидаєш мене. 

Хлопець замовк, сказавши все те, що йому так довго боліло, а потім не витримавши мовчання дівчини, додав з гіркотою:

- Ось така правда, Яно, - ніби зізнався у власній слабкості і забрав свою руку з її захвату.

Дуже легко було б зараз сказати, що його тривоги, то маячня. Адже він її перший хлопець, адже вона тут і зізналась йому в кохані. А ще спитати його, чому мовчав усі ці чотири роки, чому пішов з танців, чому зустрічався з Лєрою, коли йому подобалась вона, як він каже. Дуже легко прикриватись напівправдою, в той час, як інший оголив свої почуття. А ще це не чесно. Не чесно спонукати до відвертості, і брехати самій.

- Дякую, за відповідь і за те, що не просив не танцювати з Яриком. Бо мені справді важливо, а ще подобається з ним танцювати. А ще, він мені дійсно подобався, і я навіть думала, що закохана в нього. Та потім, коли він мені в один день повідомив, що йде з танців, а ще має дівчину, я зрозуміла, що перше мене засмучує більше ніж друге і це дивно. Отже, це не кохання. А потім ми з тобою почали зустрічатись і почуття до Ярика взагалі зникли.  

На цьому можна було б і зупинитись, та Яна розуміла, що якщо зараз не скаже те, що повинна, це назавжди залишиться поміж ними. Навіть, якщо Лео ніколи не дізнається, будуть знати вона і Катя.