֍ 13 ֍

Не все сталось так, як планувалось Яною. По-перше, незважаючи на минулий досвід, Лео в бальних танцях був на рівні новачка. Він пам’ятав ритм і рахунок, базові рухи шести з десяти основних танців і на цьому все. По-друге, Яна усвідомила, що він не має танцювального взуття, і це не дешеве задоволення, без якого на паркеті не можна обійтись. А на конкурс знадобиться ще й костюм. Чи має вона право просити хлопця витрачатись на такі не потрібні йому речі? І, по-третє, Яна хотіла зосередитись в цьому році на танцях, досягнути мети й своєї мрії, а натомість за всіма ознаками почала закохуватись в хлопця, на якого ображалась усі чотири роки. 

Всі ці невеселі думки гризли дівчину дорогою з танців додому. Лео тримав її за руку і теж був мовчазним. Яна розуміла, що стоїть на роздоріжжі: або вона ще раз ризикне заради мрії виграти конкурс і продовжить свій план з використанням почуттів Лева, або ж зробить вибір на користь їх стосунків, продовжить зустрічатись зі своїм хлопцем, і продовжить ходити на танці без партнера.   

Яна подивилась на хлопця і здивувалась тому, як за такий короткий термін її пріоритети змінились. От недарма пишуть, що кохання робить нас дурнішими й слабкішими, змушуючи обирати іншого, замість себе; ставити його почуття в пріоритет. 

- Лео, чому ти сьогодні прийшов на танці? Я маю на увазі, чому саме зараз ти вирішив повернутись?

Лео тихо зітхнув, проте відповів не піднімаючи очей від землі.

- Я проглядав твою сторінку в інсті й побачив нещодавній пост про те, що ти шукаєш партнера. Мені здалось це вірною й гарною ідеєю. Думав, що так допоможу тобі, та й ми більше часу проводитимемо разом. Але бачиш як сталось? Танці – це не велосипед. Чотири роки пропуску і я майже нічого не пам’ятаю.

Відповідь була очікуваною, а от приємне тепло, яке з’явилось в середині від слів хлопця, викликало в Яни здивування. Усе ж таки це так ново для неї, відчувати інтерес й піклування від хлопця.

- Насправді, усе можна надолужити, та я не думаю, що маю право тебе просити про таке.

І перш ніж хлопець щось відповів, а він схоже збирався, бо різко зупинився і поглянув їй в очі. 

- Лео, бальні танці – це дорого. Взуття, костюм, оплата тренувань, а ще час, який ти міг би використати на бокс чи навчання, чи будь що інше. Не буду приховувати, що твій сьогоднішній прихід на танці був для мене приємним і що я цього хотіла, проте я не можу бути такою егоїсткою з тобою. Ми знайдемо час на нас двох і без репетицій, не переймайся через це.

Лео відвів очі і повів Яну далі в сторону дому. Схоже він обдумував й зважував її слова, а дівчина, хоч і відчувала розпач від втраченої мрії, усе ж таки розуміла, що зробила все вірно. В принципі, вона може спробувати себе в інших стилях танців, де не має потреби в партнері, або ж ще почекати, адже всяке може статись і партнер знайдеться. Так вони і дійшли до її дому, кожний у своїх думках. Та коли настав час прощатись, Лео спокійно й впевнено сказав:

-    Я обдумав твої слова. Ти права, що все можна надолужити, якщо серйозно віднестись до справи. І я готовий багато тренуватись. А щодо коштів, то я заробив цього літа певну суму, асистуючи брату, тому можу витратитись на взуття й костюм. Тож залишається одне питання – чи танцюватимеш ти зі мною?
Серце Яни затріпотіло від надлишку емоцій. Тож вона лише хитнула головою у знак згоди, поцілувала Лео в щоку й забігла в під’їзд, щоб він не встиг побачити її сліз розчулення.