֍ 11 ֍

- Як ти могла мені не зателефонувати та ще й ігнорити мої повідомлення? – шипить Катя поки Яна, червона від бігу, сідає за парту поруч з нею.

- Тш – шипить у відповідь дівчина. 

Яна почувалась не зручно, адже запізнилась на урок і викликати невдоволення вчителя ще й перемовинами з подругою не хотіла. 

Вчорашній вечір був неймовірним: вони з Лео танцювали підстрибуючи й тримаючись за руки, потім ще сфотографувались з виконавцями, тож в її галереї є їх спільні фото, проте викладати щось в сторіз не хотілось, було бажання залишити цей вечір тільки для них. Потім вони знову трамваєм добирались додому, обговорюючи незвичне місце й музику гурту. Між ними панувала забута легкість і відвертість, та вже прощаючись біля її під’їзду знов напала ніяковість. Тож побажавши доброї ночі, вона швидко злетіла сходами й опинилась біля дверей квартири, де перевела подих і спокійно увійшла до дому. 

Можливо й варто було подзвонити подрузі, вона ж чекала; та хотілось все осмислити на одинці, адже це її перше побачення. Тому вона півночі роздивлялась спільні фото і відтворювала в пам’яті кожен момент вечора. А після не могла заснути, бо вже інші думки заполонили її голову: як себе поводити з Лео у класі? Добре що хоч питання з поцілунками поки не виникло, тож цей аспект вітання хлопця й дівчини можна випустити. Пересаджуватись за власним бажанням їм не дозволено, тож сідати за його парту не треба. А що робити на перерві? Підійти самій чи дочекатись його дій? А після школи? Він має її провести до дому чи ні? 

Заснула під ранок і звичайно проспала. Не поснідала, причесалась на ходу, одягла, що перше впало в око і не вимагало прасування і побігла в школу й все одно спізнилась на п’ять хвилин. Добре, що вчитель дозволив увійти в клас, проте від сорому не могла ні на кого дивитись, тим паче на Лео, а тут ще й Катя зайву увагу до неї привертає. 

Подруга ображено відвернулась в бік дошки і Яна змогла тихенько викласти на парту зошит і пенал, підручник на цей урок принесла Катя. 

Вже на кінець уроку, заспокоївшись, Яна обережно повернулась до задніх парт сусіднього ряду, де сиділи Лео і Сашко. Її хлопець уважно дивився на дошку, де вчитель виписував хімічні рівняння, а потім, ніби відчувши її погляд, повернувся до неї і злегка посміхнувся. Яна зашарілась і перш ніж подумала над власними діями, швидко відвернулась; схаменулась, взяла себе в руки і знову поглянула на нього – Лео мав спантеличений вигляд, схоже, він не розумів, що з нею діється, в тім як і сама Яна. Вона несміливо йому посміхнулась у відповідь і знову відвернулась. Як же це все хвилююче й ново для неї. 

- Поводишся, як придуркувата, - прошепотіла Катя. 

- Якщо побачення пройшло нормально, то  на перерві підійди і привітайся, познач свою територію. Якщо ні, то тим паче перестань витріщатись, - продовжувала повчати подруга.

- Все було добре, - все ж вступила в діалог Яна.

Коли пролунав дзвоник, і вчитель вийшов з класу, Яна не могла наважатись підійти до Лео, тому зробила вигляд, що щось шукає в рюкзаку. 

- Привіт, - почула вона голос хлопця біля себе. 

- Привіт, - несміливо протягнула і підняла погляд. Запанувала незручна гнітюча тиша. 

- Привіт, Лео, - привіталась Катя і піднявшись відійшла до Віолети, яка сиділа за першою партою і почала з нею жваву розмову. 

- У тебе сьогодні є танці? – спокійно запитав Лео.

- Так, на 17:00.

- Я після уроків поспішаю на своє тренування, але з танців хочу провести тебе додому. Дозволиш?

- Так, - Яна вже звично зашарілась.

Лео сів навпочіпки біля неї і спитав так, щоб ніхто сторонній не почув.

- Я вчора не спитав, ти не проти, якщо ми не приховуватимемо, що зустрічаємось?

- Не проти, але… - бути чесною з тим, хто почав подобатись, подекуди означає дозволити собі бути вразливою, а ще виглядати смішною, але саме завдяки чесності ми показуємо себе справжніх, а це і є основа стосунків, - … але я не знаю як себе поводити. Розумієш, у мене зовсім не має досвіду. 

- Просто будь собою, роби і говори те, що вважаєш за потрібним. Якщо мені щось не сподобається, або буде не ясним – я скажу.

- Дякую, - видихнула з полегшенням.

Залунав дзвоник і Лео повернувся на своє місце. Ніби виринувши з бульбашки, Яна побачила що однокласники з цікавістю їх роздивляються, переводячи погляди то на неї, то на нього. Таку цікавість можна було зрозуміти, адже Лео і Яна майже всі середні класи прискіпувались одне до одного, або ж підкреслено не помічали, і тут така разюча зміна. А вже до кінця дня клас гудів наче вулик від новини, що ці двоє зустрічаються. Хтось вивчав їх сторінки у соц мережах, щоб побачити підтвердження, хтось просто перешіптувався, хтось відверто питав Яну або Лео, а були навіть ті, які демонстративно образились на Катю, бо вона не виклала цю новину у телеграм каналі класу. 

Вся ця увага, в купі з недосвідченістю, нервували Яну, тож вона по новому оцінила без емоційність Лео, яка зараз була її спокійною гаванню і самовпевненість Каті, яка відмахнулась від усіх «обвинувачень», ще й подругу підбадьорила.