֍ 5 ֍

Перший навчальний день можна прирівняти до свята першого вересня. Ти вдягаєш новеньке вбрання придбане спеціально для школи, береш новенькі ручки, зошити і щоденник. Ти ще радієш вчителям, які після відпустки бадьорі й веселі, ще не завалюють домашкою, не лякають контрольними й екзаменами, а проводять уроки на лайті і ти віриш, що ось цей предмет цього року стане найулюбленішим, адже так цікаво слухати вчителя. На перерві однокласники мігрують від парти до парти і всі розмови ще про літо, або про різні цікавинки, нові захоплення. Ще не час до одвічних тем - що нам задавали і дай списати. Яна любила перший навчальний тиждень навіть більше ніж за останній тиждень навчального року. Повно надій та мрій, що цього року станеться щось прекрасне й непересічне. Вона все ще вірила в дива.

А кожен таки отримує по вірі, бо інакше як дивом події першого навчального дня не назвеш. А ще кажуть, що понеділок важкий день, брешуть. 

По закінченню п'ятого уроку, до неї підійшов Лео; сам, за власною ініціативою, вперше за чотири роки. 

- Привіт, я дізнався в тренера щодо уроків самозахисту, - сказав він рівним без емоційним голосом, уникаючи погляду в очі. Справа в тому, що в нашому клубі такого не має, а найближчі курси знаходяться в Київському районі і починаються о 20:00. 

- Це пізно і далеко, батьки мене не відпустять, - не те щоб Яна сильно засмутилась, адже по справжньому ця ідея її не захоплювала, а от можливість заговорити з Марковим дала, тож Яна все одно була в виграші. 

- Я тут подумав, що якщо ти хочеш, я міг би тренувати вас з Катею. 

Яна відмітила певну нервовість хлопця. Видно було, що руки в кишенях стиснуті в кулаки, плечі напружені, і обличчя ще більш без емоційне ніж зазвичай. Дивна реакція. Але можливість тренуватись поруч з Лео значно спростить план зваблення, тож Яна відкинула власну нервозність, спробувала відкрито посміхнутись хлопцю і з ентузіазмом погодитись. 

- Тоді завтра о 18:00 чекатиму вас. Адресу скину в інсті. 

- Дякую. 

Лео повернувся за свою парту, а вже через кілька хвилин прийшло повідомлення з геолокацією. Поставивши сердечко, Яна прибрала телефон і зосередилась на книжці. Вона обожнювала художню літературу і любила читати саме друковані тексти, тому мала абонемент в найбільшу бібліотеку міста, а ще витрачала кишенькові гроші не тільки на речі для танців, а й на книги. До речі, Катя була такою самою книгоманкою, на цьому тлі вони свого часу і здружились. 

Повернувшись додому, Яна застала маму на кухні. 

- Пообідай перш ніж побіжеш на свої танці. 

- Я сьогодні не піду. 

- Знову? Вирішила кинути? - і не дочекавшись відповіді доньки, мама продовжила, - от і правильно. Час братись за голову і думати про майбутню професію, вступ до вишу. 

Це було не справедливо, адже Яна добре навчалась не зважаючи на часті тренування. А ще, вона неодноразово казала батькам, що бачить себе в майбутньому лише як танцівницю, мріяла про свою школу танців, але батьки вперто не хотіли її чути. І саме ця байдужість, стала необхідним поштовхом для Яни. 

- А знаєш, я таки піду сьогодні на тренування. Зараз поїм і піду. 

Вона закохає в себе Лео, притягне його на танці, переможе в конкурсі і тоді батьки нарешті зрозуміють серйозність її рішення. 

А на танцях все було саме так, як Яна і очікувала і як колись вже з нею було чотири роки тому. 

Після перших вітань всі стали на розминку, дівчата в першому ряду, хлопці позаду. Стандартні рухи для розігріву, далі основні елементи латини, а далі тренерка командує встати в пари і згадати минулорічні програми. Пари розійшлись по залу створюючи імпровізоване коло, в центрі якого залишилась самотня Яна. 

Ось саме тому вона й не хотіла йти на танці без партнера. Почуваєш себе другосортною. Тренерка вже не звертає на тебе уваги, колектив списав з рахунків, бо конкурси й концерти для тебе закриті, деякі дівчата дивляться, хоч і з прихованою, та все ж ворожістю, адже ти тепер їх пряма конкурентка за партнера і якщо вони захворіють, або прогуляють, ти займеш їх місце і вони це добре знають. І ось поки всі стоять парами, приймаючи позицію, Яна сама тримає за руку повітря. 

Почали з її улюбленої румби. Це танець контраст, ти ступаєш м'яко й граційно наче кішка, і в мить робиш гострий акцент застигаючи в певній позі немов струна; обходиш партнера, проводячи рукою по його плечі, а потім відкидаєшся на його руку ніби за мить відбудеться пристрасний цілунок. Вона мріяла, що саме під час румби станеться її перший поцілунок з Яриком. А тепер залишається лиш піднімати руку, прокручуючись навколо власної осі і тримати баланс без підтримки партнера. 

Далі заграла мелодія для ча-ча-ча. Тут вже менше плавності й більше ритму. Парам все важче утримуватись на відстані один від одного, адже фігури танцю змушують рухатись за діагоналлю й по прямій. Партнери захищають партнерок, маневруючи і ведучи пару в напрямку вільного місця, і чомусь його багато якраз біля Яни. На кінець танцю вона вже мала невеличке місце біля дзеркала, скорочуючи амплітуду рухів і не випрямляючи на повну руки, щоб не вдаритись у дзеркало. Та всім байдуже, Яна може і посунутись. 

Невеликий перепочинок і поки всі п'ють воду, Яна знову займає місце ближче до центру зали. Настрій на нулі, проте гордість не дозволяє взяти верх емоціям.