֍ 4 ֍

Святкова лінійка пройшла ніби як завжди та все ж якось по іншому. Не звично було бачити однокласників після довгого карантину й літа. Не тільки Яна змінилась зовні, але й всі інші. А ще, з'явились нові групки. Ті хто раніше дружив, зараз прохолодно вітались і розходились й навпаки, ті, хто кілька років не помічав один одного в класі, зараз щось жваво обговорювали.

Все це було дивним, адже Яна випала з шкільного процесу минулої весни, через переживання щодо танцювального конкурсу. Вона виконувала завдання, виходила в zoom на урок, та й по всьому, а в цей час однокласники листувались в мережі і навіть створювали zoom вечірки та zoom тренування. 

Ще одним відкриттям стала популярність її подруги. Схоже, поки Яна ще більш замкнулась в собі, Катя, навпаки, спілкувалась з усіма і всім подобалась. Їй привітно махали, з нею обмінювались якимись репліками, жартами. Виявилось, що Катя, активно чатилась з однокласниками у мережі. Вона навіть стала адміном телеграм каналу класу, куди і Яну запрошувала, та вона не встановлювала цей застосунок, тому і пропустила всі ці зміни та пертурбації в їх класі.

Пригнічувало Яну ще й те, що вперше за всі роки, вона не мала виступу на святковій лінійці. Зазвичай, вона приймала активну участь, а цього річ, через ковідні обмеження, дирекцією школи було вирішено скоротити програму заходу, обмежившись вітанням директора і зустріччю першачків.

Тож стояла Яна біля однокласників і відчувала себе зайвою, непомітною і самотньою. Коли ж з'явився Марків, як завжди холодно відсторонений, зверхньо окинув поглядом усіх навколо, Яна знітилась ще дужче. Вперше за стільки років вона уважно його роздивлялась. Він був високим, мав широкі плечі і трохи м'язів на руках, тож вишита сорочка на ньому зовсім не висіла, як на деяких хлопцях, а лиш підкреслювала мужній стан. Лео мав виразні карі очі з довгими віями, акуратний ніс, пухкі губи і художній безлад з темного волосся. Яна вперше відмітила привабливість Маркова і від цього дужче занервувала. Одна справа вибудовувати теорію зваблення і зовсім інша - спробувати підступитись до однокласника. Лео став біля свого друга й незмінного сусіда по парті - Сашка Скорика.

Залунав гімн України й усі перестали метушитись. Більшість, як і Яна, прикладали руку до серця, чувся тихий гомін від підспівування. Потім урочисто зайняли свої місця першачки у святкових вишиванках. Привітання від директора і ось вже всіх розпустили по класних кімнатах. 

- Пропоную відмітити початок навчального року й завалити до піцерії, - Катя висунула на загал ідею, яку вони з Яною напередодні запланували.

Почулись схвальні відгуки, усім хотілось урвати ще трохи літньої безтурботності, адже вже завтра почнуться перші уроки, сьогодні ж можна ще побайдикувати. Тож випурхнувши зі школи, разом з іншими учнями різних класів, 10-Б майже у повному складі, направився у бік популярної кафешки з прийнятними цінами і великими порціями.

- Бойко, невже і ти йдеш? - вигукнув Скорик, відмічаючи її серед присутніх. Яна і справді, майже завжди пропускала групові походи й гуляння, через репетиції, додаткові заняття чи просто через відсутність бажання бути там, де багато людей. Проте, щирий подив цього довгов'язого патлатого блондина, Яну розізлив.

- Звичайно, я що не частина класу?

- Що сьогодні репетиції нема? - обізвався Марків, ще й брову підняв ніби від здивування.

- Не має, - набурмосилась Яна. Адже без партнера, ходити на тренування було не приємно і навіть принизливо, тож вона почала їх пропускати, на що Алла Дмитрівна, навіть не звернула уваги. Тренерка мала й інші пари, і витрачати час на трагедію Яни не збиралась, - надто часто вона таке бачила і вже заздалегідь знала чим завершиться.

- Чого пристали, ходімо швидше, бо місце на веранді займуть, - відволікла на себе увагу Катя. Коли всі дійсно прискорились, вона притримала Яну.

- Ти чого агришся?

Яна вирішила, що повинна бути у спілкуванні з Лео більш легкою і не вестись на провокації, але на ділі все виявилось набагато важчим ніж планувалось.

- Бісить просто, і він і його друг, - гнів розправляв свої крила в її душі, але поглянувши в очі подруги, згадавши кінцеву мету їх плану, вона додала вже більш миролюбиво, - я ще раз постараюсь. Просто не була готова до випаду.

Їх велика компанія зайняла багато місця на відкритому майданчику кафе, зсунувши до купи три столика. Однокласники обмінювались історіями про літній відпочинок, жартували і показували один одному фотки на телефоні. Яна чесно намагалась взяти участь в обговоренні, тим паче їй було чим поділитись. Зміна в літньому таборі була насичена різними подіями й враженнями, і коли вона розказувала про своє літо Каті чи Ярику її рот не закривався, але тут і зараз, у цій великій компанії вона губилась, починала заїкатись, а тому всі її історії були короткими й безбарвними, й інші однокласники не сильно звертали на неї увагу, весь час перебиваючи в бажанні скоріше поділитись власними історіями. Через кілька спроб, у Яни опустились руки, їй нізащо не привернути до себе увагу Лео. Хлопець сидів відсторонено, був мовчазним й ніби зануреним у власні думки. Єдиний з ким він подекуди перекидувався фразами був його друг Сашко. 

Якби сильно Яні не кортіло піти, вона змусила себе залишитись з однокласниками аж до пізнього вечора. Після кафе було вирішено їхати в Аркадію [події роману відбуваються в Одесі], де погулявши, компанія відправилась на пляж, розмістившись в тіні дерев'яного настилу, попиваючи різні напої, продовжили спілкування під звуки морських хвиль й музики зі смартфонів.