танці на трамвайних коліях
сплін
так як нові вірші крайніми часами пишуться доволі недолуго, було прийняте рішення спробувати перекласти щось зі старого. піддослідним став один з творів далекого 21-го року, який мені дуже любився тоді й досі відгукується. результат віддаю на оцінку вашій критиці.
СПЛІН
йди.
білою ниткою шрамів на блідому зап'ясті,
мурмурацією кошлатих думок недільного ранку
або розтопленою посмішкою
облупленої фарби з бордюрів,
не даючи просохнути
затонулим у тривозі концепціям.
йди.
за собою перекривши віконні
заслонки,
рафінованим «Етюдом» Шопена
або язичницьким статутом,
на платівці грамофона
залишивши підпис -
еліпсис нескінченного кола
буденності і туги.
я встиг проспівати тебе.
йди.
за собою залишаючи
неясні мазки
затверділої олійної фарби
на полотні гамма-радіоактивних будинків,
димарем скалічених снів
або вальсом беріз зрання.
йди під симфонії Шостаковича
або Станковича -
мені все одно,
лише забери за собою
кінострічку безглуздих ідей
еманації зблідлих слів.
йди.
я забуду тебе,
мов кіптяву молитов
серпневих вечорів
чи градом по старій бруківці -
на ті ж граблі.
відпусти мене -
розлию на рейки
твоїх шляхів
охололу каву з лідокаїном -
майже без болю,
лише з часткою розрухи
в глибинах
заціпенілих спогадів,
скутих одним ланцюгом
кісток минулих днів.
твої скорботи пробачив.
йди.
Відредаговано: 09.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
