Зустріч

Осінь у місті завжди мала свій шарм: жовте листя під ногами, прохолодний вітер і запах свіжозвареної кави на кожному кроці. Для Марка ця пора року означала лише одне – довгі прогулянки після школи, коли не хочеться повертатися додому до порожньої квартири.Того дня він йшов повз парк, слухаючи музику в навушниках. Погляд хлопця зупинився на групі людей біля майданчика. Там під музику танцювала дівчина. Її рухи були легкими, ніби вона не торкалася землі, а парила над нею. Марк зупинився, зачарований

– Це Лейла, – раптом сказав хтось поруч. Це був друг Марка, Ігор. – Вона вчиться у нас у школі. Сам не помітиш, як закохаєшся.

– Не кажи дурниць, – відмахнувся Марк, хоча серце вже стукотіло швидше.

Лейла закінчила танець, витерла піт з чола й зняла навушники. Її обличчя було рум’яним, очі сяяли. Марк не міг відвести погляду. У ньому прокинулось дивне бажання підійти, сказати щось… будь-що.

-Привіт, - несподівано сказав він, підійшовши ближче .

-Привіт. Ти щось хотів?

– Ти… класно танцюєш. Це хобі чи ти професійно займаєшся?

Вона засміялася. Її сміх був теплим, як сонячний промінь.

– Дякую. Це моє життя. Хоча поки що я лише мрію про сцену.

Марк розгубився, але встиг промовити:

– Твої мрії точно здійсняться.

Лейла знову посміхнулася:

– Дякую. Побачимося в школі.

Вона підняла свою сумку, накинула куртку й пішла. Марк ще довго стояв, дивлячись їй услід, а в його голові крутилися слова: "Твої мрії точно здійсняться".

Того вечора він повернувся додому іншим. Щось змінилося, і він розумів: це лише початок.