Глава 1

Каель

Вона знову стоїть переді мною.
Та сама мить, той самий подих.
Полум’я свічок тремтить, ніби боїться її слів. Я бачу, як її пальці сплітаються в знаки закляття, і серце стискається, передчуваючи кінець.

— Пробач мені, — шепоче вона. Голос зривається, у ньому біль і розпач. — Це єдиний спосіб врятувати тебе.

— Врятувати?

Я відчуваю, як щось невидиме вривається в мене, розриває груди, стискає легені. Її очі повні сліз, але в мені вже немає довіри. У кожній її сльозі я бачу не любов — зраду.

Моє серце виривають зі світлом, і замість життя в ньому оселяється холод. Вона тримає в руках сяюче полум’я — частину мене, і я раптом розумію: це не спасіння. Це втрата. Це пастка.

Ненависть підіймається в мені, мов вогонь. Я хочу крикнути, але голос рве темрява. Закляття здригається, тріскається, наче розбите дзеркало. Я бачу її страх, бачу, як вона простягає руку, та пізно.

Світло гасне.

Темрява стискає мене.

Серце перестало битися, все зникло.
І я прокидаюся. Знову.

Стіни старого замку зустрічають мене сирістю й шурхотом вітру у тріснутих вікнах. Колись він був гордістю нашого роду, тепер же — похмура тінь минулого. Кам’яні зали порожні, і навіть тиша тут здається важкою, наче ще одне прокляття.
Я мешкаю тут сам, якщо не рахувати одного-єдиного підданого. Його звати Еліан — нащадок дворецького, що служив моїй сім’ї, коли я був дитиною. Він народився вже після того, як замок занурився у морок, і виріс, слухаючи історії про велич, якої ніколи не бачив.
Він доглядає руїни, приносить мені їжу, яку вирощує на бідній землі за мурами, і, мабуть, лише завдяки йому ці стіни ще тримаються.
А я… я лише тінь господаря, замкнений у власному проклятті.

Сотні років я бачу лише цей сон. Сотні років я прокидаюся з відчуттям, що ненависть живе в мені міцніше за саме життя. 

Я торкаюся грудей, та там — порожнеча. Воно не б’ється, і постійно нагадує про минуле.

Я не рахую ночей і днів. Вже століття. Усе, що зі мною залишилось, — цей сон і ненависть, яка не дає розсипатися на порох.

Кажуть, час лікує.

Але що, коли час — це лише нескінченне повторення однієї миті?

     Всім привіт сьогодні я почала ще одну книгу. Сподіваюся вам сподобається ця історія. Буду вдячна за вашу думку.