35. Філ. З тобою я завжди втрачаю контроль

Вчора був практично ідеальний вечір і сьогодні я мав таку ж саму програму. Зараз ми мали сходити на вечерю в готелі, а потім не вилазити з ліжка… Все ж, у Алісі був один величезний плюс: вона була реально ідеальною в ліжку, саме такою, якою я хотів її бачити. 

Коли ми сіли за столик, до нас підійшла якась немолода офіціантка і запитала:

— Ви така гарна пара, певно, молодята? — вона поглянула на Алісу.

Теж мені, молодята… 

Я усміхнувся, очікуючи на її відповідь.

 — Так, — сказала вона, усміхаючись.  — Ми дуже кохаємо одне одного…

Кажучи це, Аліса накрила мою руку своєю. 

От тепер я насупився. Не став нічого казати при тій офіціантці. Тільки перевів тему і замовив нам їжу. Я не любив розбірок на людях, мені не потрібні були скандали і привертання ще більшої уваги. Тому за вечерею я сидів, ніби нічого не відбулось.

Але вже тоді, коли ми зайшли до номеру, я звернувся до Аліси:

— Більше ніколи так не кажи, — сказав, щойно ми переступили поріг нашого тимчасового житла.

— Чому? — вона здивовано поглянула на мене. — Адже це лише офіціантка, ми бачили її вперше і востаннє. Вона нікому нічого не скаже. 

— Ми з тобою не молодята і не подружжя, і ніколи не будемо подружжям, — я схрестив руки на грудях.  — Нам добре разом, у нас хороший секс. Ми — коханці.

— Я не хочу казати комусь, що ми коханці, — вперлася вона. 

— Тоді просто мовчи і усміхайся, — я знизав плечима. — Головне не ляпай на людях що попало. 

— Невже я сказала щось страшне? — в Аліси на очах з’явилися сльози.  — Ти занадто придираєшся до мене. Але я не твоя тихоня Марина, мовчати не буду! Не подобаюсь — можемо розійтися на всі чотири боки!

— Я просто обережний. Не варто привертати до нас зайвої уваги, чи ти хочеш, щоб наша таємниця розкрилась? —  я взяв її за руку. — Якщо це станеться, нам дійсно доведеться розійтись.

— Я думала… — вона перервала себе на півслові. — Хоча тобі все одно. Не звертай уваги. 

— Я ж ніколи не обіцяв тобі, що розлучусь, Алісо, — я зітхнув. — Нащо всі ці формальності? Нам же добре разом… І ця ситуація тільки додає гостроти, — я підійшов ближче і обійняв її за талію, зазираючи в очі.

— Я думала, ти щось відчуваєш до мене, — зітхнула вона.

— Відчуваю, — я кивнув. — Ти мені дуже подобаєшся. Але я ніколи не обманював тебе і не давав ніяких хибних надій. Розлучення мені зовсім невигідне. Марина може забрати частину мого бізнесу.

— А якщо вона сама захоче піти від тебе? — запитала Аліса, дивлячись мені в очі.

— Якщо ти хочеш за будь-яку ціну одружити мене на собі, кажу одразу: це не моя історія, — я зітхнув. — Навіть якщо Марина піде, я не збираюсь одружуватись вдруге.

— Просто я не потрібна тобі, — сказала вона. — Чим вона краща за мене? 

— Ти потрібна мені, — я зазирнув їй в очі. — Мені добре з тобою. Марина ні в чому не краща, вона дійсно нудна і я часто взагалі не розумію, що в неї в голові. Вона ніби не з цього світу. З тобою все інакше, — я провів долонею по її щоці. — Мені добре, коли ти поруч. Але не накидай на мене ланцюги. Я не люблю, коли мене намагаються позбавити свободи.

— Я всього лиш хотіла сказати, що кохаю тебе, — прошепотіла вона, відводячи погляд. 

— З поваги до тебе, я не буду обманювати. Як я і сказав, ти мені потрібна і мені добре з тобою, але я не можу сказати, що кохаю тебе, Алісо, — я погладив її по щоці. — Але я хочу торкатись тебе… Хочу цілувати, обіймати. Хочу щоб ти цілувала мене у відповідь. 

— А ти взагалі кохав кого-небудь? — запитала раптом вона. 

— Певно, ні, — я похитав головою. — Це тебе дуже засмутило? Що я не кохаю тебе…

— Я думала, що, може, ти мене покохаєш, коли побачиш мої почуття до тебе…

— Кір кохав тебе, ти кохала його за це? — запитав я її. 

— Так, я кохала його, але коли зустріла тебе… Все змінилося. Я не можу на це впливати…

— Я поставив не таке запитання, — я зітхнув, але потім пригорнув її до себе і зазирнув в очі. — Може, тобі буде краще, якщо я залишу тебе? Я теж не можу дати тобі того, чого ти хочеш…

— Я хочу бути з тобою, — сказала вона, витираючи сльози. — Байдуже, що ти не кохаєш мене… Мені від тебе нічого не потрібно, я просто хочу бачити тебе, чути, торкатися…

— Ну не плач, — я поцілував її в скроню. — Будь ласка. Я не хочу робити тобі погано, чесно…

— Якби я знала раніше, що так станеться… Я думала, це буде просто розвага, — Аліса зітхнула. — Але якби навіть мені дали шанс все пережити заново, я б нічого не захотіла змінити. Вибач, я більше не буду говорити з тобою про кохання. Не хочу засмучувати тебе…

— Я теж не хочу засмучувати тебе, — я погладив її по щоці і зазирнув їй в очі. — Нам же може бути добре разом, як ці дні тут, правда? 

— Так, — тихо сказала вона. 

— Ти дуже важлива мені, — я прикрив очі і торкнувся губами її губ, опускаючи долоні на її талію і трохи сильніше притягуючи Алісу до себе.