31. Аліса. (Не) Достатньо романтичний вечір....

До приходу Кіра я встигла приготувати вечерю, скрізь прибрати, і навіть подивитися в інтернеті, які там конференції для стилістів мають проводитися цих вихідних у Львові.

Коли він увійшов до квартири, то здивовано озирнувся навколо: 

— У нас будуть гості? 

— Ні, я вирішила, що сьогодні у нас буде романтична вечеря, — я підійшла до нього і поцілувала. 

— Щось святкуємо? — знов запитав він, відсторонюючись і зазираючи мені в очі.

— Хочу, щоб ми помирилися і більше не сварились, — усміхнулась я. 

Він на мить відвів погляд, але потім теж усміхнувся:

— Зрозуміло… І що буде на вечерю? 

 — Твої улюблені страви… Мий руки, перевдягайся і йди до вітальні, я вже накриваю стіл. А потім може підемо десь погуляємо? Чи подивимось фільм? Що ти хочеш? 

— Добре, — він кивнув. — Піду… Зараз повернусь.

Він пішов до вбиральні, його не було доволі довго. Цікаво, чому він так дивно реагує? Я думала, він зрадіє…

Коли Кір повернувся,і пройшов до вітальні, на столі вже було все накрито. Він сів на диван, я сіла поруч із ним.

— Смачно, дякую, — сказав він, спробувавши мʼясо по-французьки. 

— Як справи на роботі? Сьогодні ти наче веселіший, ніж учора, — усміхнулась я. 

— Все добре, — він кивнув. — А як у тебе на роботі?

— Теж добре, мене відправляють на конференцію для стилістів, — сказала я. — Буду там три дні. Ти не дуже нудьгуватимеш без мене? 

— Цікаво, тебе ще ніколи на таке не відправляли, — здивувався він, але усміхнувся, здається, він навіть зрадів тому, що я кудись поїду… — Авжеж, їдь. Це ж робота.

— Може, хочуть мені дати підвищення, — сказала я. — Але в будь-якому разі, це цікаво, побувати на такому заході, дізнатися щось нове, підвищити свою кваліфікацію…

— Я радий за тебе, Алісо, — відповів Кір.

— А які в тебе плани на вихідні? Чим будеш займатися? 

— Ще не думав про це, — він знизав плечима. — Ну, в суботу ввечері буде футбол, Ліга Чемпіонів. Буду дивитись.

— Супер, можеш запросити своїх друзів, я вам наготую всього, щоб ти не був голодний. 

— Ну, я подзвоню Філу, — замислено сказав він. — Запрошу. Він любить футбол.

 — Добре, — я мало не проговорилася, що Філа на цих вихідних не буде, але вчасно встигла зупинити себе. — Так, це чудова ідея. 

— Може, прямо зараз йому набрати, — раптом Кір подивився на мене і схопив свій мобільний.

Не встигла я нічого сказати, коли він вже набирав Філа.

Той майже одразу взяв слухавку, а Кір поставив його на гучномовець і показав мені знак "Тс!" пальцем на губах.

— Привіт друже, як справи? — запитав Кір бадьорим голосом.

— Привіт, все супер, а в тебе? — відповів Філ. 

— Теж, хотів запросити тебе в суботу на футбол, Ліга чемпіонів, і Аліси вдома не буде, їде на якусь конференцію, — скзав він. — Що скажеш?

— Добре, прийду, — сказав Філ. 

— Супер, тоді чекаю в суботу, — відповів Кір. — До зустрічі.

Я не могла зрозуміти, чому Кір так демонстративно увімкнув це голосове? Може, підозрював мене? Це було не дуже добре. Але одночасно з тим Кір проколовся, згадавши мене. Якби він просто запросив Філа, не кажучи, що я їду на конференцію, то він міг би й сам відповісти, що не зможе, бо кудись їде. А так вийшло на краще. Мабуть, вже тоді в суботу він скаже про якісь важливі справи чи хворобу, ну, щось придумає. 

— Я рада, що в тебе буде компанія, — сказала я.  — От тільки бідна Марина сумуватиме одна… 

— Та так, — він кивнув. — Шкода. Ну але що ми можемо зробити?...

— Ну, може, вона піде до якоїсь подружки, поки ви будете дивитися футбол, — я поклала йому на тарілку добавки. — То що зараз робимо? Залишаємось удома і влаштовуємо приємний десерт чи йдемо гуляти? 

— Якщо я зʼїм все те, що ти наклала, то спочатку краще точно погуляти, — Кір усміхнувся. 

 — Тоді, значить, йдемо гуляти, а потім усе інше, — я встала з-за столу і поглянула на нього. — Піду трішки причепурюся, добре? 

— Добре, — він кивнув. 

***

Коли ми прийшли додому, то я спокусливо усміхнулася до Кіра:

— Продовжуємо заплановану програму? Може, подивимось щось гаряченьке? 

— Пробач, щось в мене голова розболілась, — він зітхнув. — Певно, старію, погода змінюється і все таке…

— Шкода, — я вдала, що засмучена. — Ну, може, коли ми кілька днів не будемо бачитися, ти станеш більш пристрасним…