24. Філ. Телефонні розваги

— Ти не кохаєш мене, — вона зазирнула мені в очі.

Я відчував роздратування.

— Ненавиджу ці маніпуляції, — сказав я. — Ти весь час хочеш, щоб я почувався винним. 

— Он значить як ти це бачиш, — тепер вона навпаки опустила очі. 

 — Бо ти думаєш лише про себе, — я знизав плечима. Не хотів більше її слухати, тому вклав у вуха навушники, ліг і відвернувся до стіни. 

Марина більше нічого не говорила, а може, я не чув. Я заплющив очі і доволі швидко заснув…

***

На роботі цього тижня було доволі запарно. Я сподівався, що Аліса швидко знайде квартиру, але вона цього не зробила. В четвер я вже відчував себе на межі, мені дуже хотілось її… Але йти до готелю було доволі ризиковано, а я не любив такий ризик. 

Коли роблчий день майже закінчився, я відпустив свою помічницю і залишився в офісі сам. Подумав, що було б непогано трохи розважитись…

Написав Алісі наступне повідомлення:

"У тебе колись було по відеозвʼязку?"

“Ні”, — відповіла вона. 

"Хочеш?... Мені буде достатньо бачити твоє обличчя…"  — від думки про те, що може бути далі, серце одразу забилось частіше. 

“Це має бути цікаво”, — написала Аліса. 

"Зараз можеш?" — моє дихання вже збилось, Аліса дивно впливала на мене.

“Ну я сама вдома, але зараз ще на всяк випадок замкну двері на ланцюжок”, — вона поставила смайлик. 

"Чекаю. Теж замкнусь в кабінеті"

Я дійсно встав з-за столу, підійшов до дверей і клацнув замок, після чого спочатку думав повернутись за стіл, але потім все ж присів на шкіряний диванчик.

За мить вона подзвонила мені і я одразу прийняв виклик.

Прямо на камеру розпустив краватку і розстібнув пару гудзиків на сорочці і подивився на Алісу, усміхаючись:

— Привіт…

 — Привіт, — вона теж усміхнулась. — Я скучила за тобою…

— І я за тобою, — зізнався я, облизнувши губи. — Хочу, щоб ти торкнулась себе і дивилась на мене…

 — Кажи, що ти хочеш, щоб я робила? — вона теж облизнула губи. 

— Зніми цю футболку, — прошепотів я.

Аліса виконала моє прохання, продовжуючи дивитися прямо в об’єктив і усміхатися. 

— Яка ж ти гаряча, — я сковтнув слину і опустив руку нижче. — А тепер торкнись себе, продовжуючи дивитись на мене…

***

— Блін, це було щось, — я дивився в екран і по-дурному усміхався. 

 — Я теж в захваті, — сказала вона, відкинувшись на спинку дивану. 

— Але все ж я хочу торкатись тебе, — додав я. — Знайди вже ту квартиру, хоч якусь. Я не хочу йти до готелю. Чи ти передумала? 

 — Завтра я домовилася з господинею однієї квартири, сподіваюся, що все будде добре, і вона буде нашою, — сказала Аліса. 

— Коли все подивишся, скинеш мені куди треба буде оплатити, я оплачу, — відповів я. — Зустрінься з тією господинею раніше, може, встигнемо тоді побачитись вже завтра. Я б зміг десь о пʼятій, щоб о сьомій-восьмій ти повернулась до себе. Це ж поруч?

 — Добре, завтра в мене на роботі ніби немає ніяких авралів, тож я сходжу подивлюся квартиру зранку, — вона усміхнулась. — Мені так приємно, що ти не можеш дочекатися зустрічі зі мною…

— Я з Мариною з тієї поїздки так і не спав, — замислено сказав я. — Раніше в нас такого не бувало. А як у тебе з Кіром? 

 — Ми вчора посварилися, — сказала вона. — Сидить, втикає в телефон, дметься на мене.  Теж раніше не був таким…

— Образились, відчувають щось, — припустив я. 

 — Думаєш, Кір може щось підозрювати? — Аліса виглядала занепокоєною. 

— Ну, а чому він тоді так з тобою? Які ще можуть бути причини? До речі…  Марина в той день, коли ми приїхали, теж втикала в мобільний…

— Раптом у них теж щось таке, як у нас із тобою сьогодні, — вона засміялась. — Хотіла б я на це подивитися…

— Та ну, Марина і секс по телефону? Не сміши мене! — я теж засміявся. — Вона занадто соромʼязлива для подібного. Але коли я попросив мобільний, вона його не дала… Точніше, сказала, що готова дати, якщо я дам свій…

 — Треба взяти тихенько і подивитися, — запропонувала вона. 

— Та ну її, — я махнув рукою. — Хай робить що хоче. Все одно вона ніколи не переспить з ним насправді, я в цьому впевнений на сто відсотків.

 — Вона взагалі трохи дивна, — сказала Аліса. — Мабуть, і сексом лише займається в місіонерській позі і при вимкненому світлі? 

— Ще на боку, — усміхнувся я. 

 — Ну, зі мною тобі буде веселіше, — підморгнула Аліса. — Я люблю різноманітність! 

— Вже веселіше, — я кивнув. — Ти дуже різнобічна… І сексуальна, — я облизнув губи. — Швидше б наша зустріч…