21. Аліса. Майже як з ним...

Вже сидячи в машині, я поглянула на Кіра і запитала:

— Чому ти такий похмурий? Втомився? 

— Є трохи, — відповів він. — Але поговоримо вдома, добре? Зараз я хочу зосередитись на дорозі. 

— Добре, — сказала я, взяла телефон і почала дивитися відео з ТікТоку. 

Виходячи з машини, я запитала:

— Будеш вечеряти? Що тобі приготувати? 

— Буду те, що приготуєш, — відповів він.

Ми пішли до підʼїзду і мовчки поїхали в ліфті, Кір був на диво мовчазним.

Мені таке не подобалося, я звикла, що він із захопленням дивився на мене, обіймав, торкався мене…

— Добре, тоді я зараз швиденько щось приготую, а потім підемо до ліжка, — сказала я. — Ти вже, мабуть, скучив за нашим просторим ліжком? У тих будиночках вони якісь незручні…

— Мені не сподобалось, як ти поводилась на будиночках, — раптом сказав Кір, зазирнувши мені в очі.

— Тобто? — я вдала, що не розумію, про що він. — Що тобі не сподобалось? 

— Ти весь час крутилась біля Філа, — відповів він. 

— То я робила, щоб ти приревнував мене, — я опустила очі. — Це просто гра…

— Правда? — він взяв мене за руку, так і не відводячи погляду.

— Я бачила, що ти не зводиш очей з Марини і захотіла, щоб ти переключився на мене, — сказала я. — Адже я твоя дружина, чи не так? Мені теж потрібна увага. 

— Так, — погодився Кір, обіймаючи мене. — Пробач, певно, я дійсно винуватий перед тобою.

— Вибач, якщо я засмутила тебе, — я обняла його. — Ти ж знаєш, що я кохаю тільки тебе. А з Філом — то був лише легкий флірт, не більше…

— Добре, — сказав він мені на вухо. — Я радий це чути, Алісо. Я хочу, щоб у нас з тобою все було добре. 

— І я дуже цього хочу, — я притулилася губами до його губ. — Ми ж з тобою розуміємо одне одного з півслова… Невже між нами може хтось стояти? Філ і Марина одружені, у них своє життя, а в нас із тобою — своє…

Кір на ці слова нічого не сказав. Просто поцілував мене, прикриваючи очі і погладжуючи мене по талії. 

— Я кохаю тебе, — сказала я, вклавши у свої слова якомога більше пристрасті. 

— Хочу тебе прямо зараз, — прошепотів він мені на вухо, заводячи долоні мені під кофтинку і торкаючись губами моєї шиї.

— Тоді, може, обійдемось без вечері? Принаймні поки що, а потім уже щось перекусимо? — я притулилася до нього ще тісніше. 

— Мені подобається такий план… — сказав він і знов поцілував мене в шию, паралельно ведучи мене до спальні.

Він поводився пристрасніше, ніж зазвичай, це було доволі незвично, але мені подобалось. Взагалі, коли він ревнував, то ставав справжнім мачо. 

Коли ми зайшли до спальні, він завалив мене на ліжко і знов торкнувся губами шиї. Але цього разу він майже зробив мені боляче, поставив справжній засос, певно, навіть залишиться слід…

Він цілував мене і торкався так, ніби у нас дуже давно нічого не було. Був наполегливим і нестримним, цілував так, немов можливо сьогодні наш з ним останній раз… Це було дуже хвилююче, зовсім не так, як раніше. 

Я дуже завелася, відчуваючи такі гострі емоції, про які раніше могла тільки мріяти. Можливо, це сталося через те, що я святкувала перемогу над Мариною. Адже незважаючи на всі їхні з Кіром обніманнячка та тримання за ручки, він хотів тільки мене, і я це відчувала. 

— Так, не зупиняйся, — прошепотіла я йому на вухо. 

— Тихо, — він заткнув мої губи поцілунком.

Вперше зробив щось подібне, це було неочікувано. І продовжив цілувати мене.

Я міцно обняла його, так що навіть впилася нігтями в шкіру. Це було так незвично…. Майже як із Філом…