10. Аліса. Я ніколи не шкодую про свої рішення

— Ти вже прочитав моє бажання? — запитала я. 

— Ні, — відповів він тихо. — Якраз чекав на тебе. 

— Мені трохи соромно за нього, — я розтиснула руки і відпустила Філа. 

— Чому? — він розвернувся обличчям до мене і ми опинились близько-близько, він дивився мені прямо в очі, майже гіпнотизував.

— Ну, воно дещо компрометуюче… — прошепотіла я. 

— Даси подивитись? — Філ облизнув губи, все ще не відводячи від мене погляду. 

— Дивись, — я усміхнулася. — Тільки Кіру не проговорись. 

— Все, що відбувається тут, залишиться тільки в наших спогадах, — пообіцяв він, дістаючи з коробочки загорнутий аркуш, на якому було написано "Аліса". — Ти теж можеш взяти моє, якщо цікаво…

Я зазирнула до скриньки і знайшла складений папірець з підписом “Філ”.

Розгорнула його і прочитала: “Хочу цікаву пригоду”. 

— Довелось написати трохи завуальовано, — сказав він, знов поглянувши на мене. 

Я засміялася: 

— Це ж треба! Такий збіг! 

— Не кажи, що в тебе щось в тому ж дусі, — він розгорнув мій аркуш і почав його читати вголос. — "Хочу романтичну пригоду", — коли він прочитав ці слова, то поклав аркуш назад до коробочки, а потім торкнувся долонею моєї талії і знов зазирнув мені в очі. — Можна виконати це бажання? — він подався вперед і майже торкнувся моїх губ.

— Я думаю, це знак, — прошепотіла я, дивлячись йому в очі. 

Він сковтнув слину і подався вперед, нарешті цілуючи мене. Спочатку ніжно, але майже одразу поглиблюючи поцілунок. Так, ніби він хотів цього весь вечір, а то й більше, і тільки зараз зміг отримати… 

У мене немов електричний струм пройшов по всьому тілу. Я відповіла на поцілунок, ні миті не вагаючись. Філ був такий сексуальний, прямо зводив мене з розуму…

— Шалена, — прошепотів, притискаючи мене до стінки і цілуючи тепер вже в шию. — Яка ти шалена, Алісо… — шепотів між поцілунками. — Мені дах зносить від тебе…

 — Я сьогодні увесь вечір думала про тебе, — сказала я йому на вухо. 

— Я теж думав про тебе, — відповів він, між словами знов вкриваючи мою шию майже невагомими поцілунками. — Чорт, як зупинитись… Тут не можна. 

 — Так, — я озирнулась навколо. — Раптом хтось зайде…

— Тут є баня… Можемо сходити зараз, — він зазирнув мені в очі. — Там нас точно ніхто не шукатиме…

 — Так, ходімо, — я відчувала, що не хочу і не можу опиратися його натиску. 

Він взяв мене за руку і ми пішли до виходу з будиночку. Філ зняв з вішака свою куртку і накинув мені на плечі: 

— На вулиці ще холодно, — він торкнувся губами моєї щоки. 

Я відчувала, що мені, навпаки, жарко. Мабуть, це він так діяв на мене. 

— А якщо Марина прокинеться? — запитала я. 

— А якщо прокинеться Кір? — відповів він мені тією ж фразою. — Ми хотіли пригоду, хіба ні? Трохи ризику тільки додасть гостроти… Потім повернемось.

— Добре, — дійсно ризикованість цієї авантюри тільки додавала гостроти відчуттям.  — Ходімо….

Він ще раз чмокнув мене в щоку, а потім взяв за руку і ми вийшли з будиночку. 

Буквально за пару секунд дійшли до бані, зайшли всередину, і Філ заклацнув за нами замок, а потім майже одразу поцілував мене, знов притискаючи до себе. 

Я обійняла його, міцно притискаючись всім тілом. Здавалося, я ніколи не відчувала раніше такого бажання, чи це дійсно все було через ризик і адреналін? 

Ще мить і ми, прямо не розриваючи поцілунку, рушили до великого як ліжко розстеленого дивану. Філ практично завалив мене на цей диван і навис зверху, зазираючи мені в очі: 

— Не пошкодуєш? — його гаряче дихання обпалювало мої губи. 

— Я ніколи не шкодую про свої рішення, — відповіла я. 

— Я теж не шкодую, — відповів він, зминаючи мої губи черговим поцілунком. 

Його руки почали блукати моїм тілом, здавалось, ще ніхто ніколи не торкався мене так, як він. Це був справжній ураган емоцій, моє серце шалено калатало, дихання перехоплювало, з уст зірвався солодкий стогін…

Весь зайвий одяг швидко опинився на підлозі, а ще за мить те моє бажання, яке я насправді мала на увазі, було виконане…